Свята 13 липня 2024 року

13 липня 2024 року — Четвер, 194 день 2024 року за григоріанським календарем. 13 липня відповідає 30 червня юліанського календаря (за старим стилем).

Свята 13 липня 2024 року в Росії

• Свята 13 липня 2024 року в Росії відсутні.

Також читайте:

Свята 13 липня 2024 року в Україні

• Свят 13 липня 2024 року в Україні немає.

Всесвітні та міжнародні свята 13 липня 2024 року

• Всесвітніх та міжнародних свят 13 липня 2024 року – ні.

Православні свята 13 липня 2024 року

13 липня 2024 року у православній церкві: Седмиця 6-та після П’ятидесятниці, посту немає.

Встановлено такі пам’ятні дати:

• День пам’яті преподобного Петра, царевича Ординського (Ростовського);
• День пам’яті священномученика Тимофія Петропавловського, пресвітера;
• День пам’яті преподобномученика Нікандра (Прусака), ієромонаха;
• День пам’яті преподобномученика Феогена (Козирєва), архімандрита;
• День пам’яті мученика Іоанна Демидова;
• Пам’ять Собору славних і всіхвальних 12-ти апостолів: Петра, Андрія, брата його, Якова Зеведеєва, Іоанна, брата його, Пилипа, Варфоломія, Хоми, Матвія, Якова Алфєєва, Юди Яковля, або Фаддея, Симона Зилота та Матфія;
• Уславлення святителя Софронія, єпископа Іркутського;
• Горбанівській; Баликінській; Волинській – ікон Божої Матері.

Народні свята 13 липня 2024 року

• Початок сіножаті. Сінокіс (кіс) – косьба трави на сіно, заготівля сіна. За старих часів у слов’ян косьба сіна супроводжувалася обрядами. Найкращим часом сінокошіння вважалося після Петрова дня (12 липня) та до Прокла (25 липня). Косили російські селяни раніше спільно всім селом, потім кожен отримував необхідну кількість сіна. Час сіножаті у російських селян вважалося святковою подією і очікувалося з нетерпінням, особливо молодими людьми. За сприятливих умов збирання сіна вважалося однією з найприємніших сільських робіт. Літо, теплі ночі, купання після втомливої ​​спеки, пахощі лук, все разом мало втішну дію на душу. Чоловіки і жінки, а особливо дівчата для роботи в луках забираються в найкраще вбрання, як на урочисте свято, тоді як на збирання хліба одягали найгірше. На сіножаті збиралися в один табір, а на жнивах кожна сім’я працювала окремо. Дівчатам тут було гульбище, на якому вони, дружно працюючи граблями та супроводжуючи роботу спільною піснею, малювались перед хлопцями. На далекі луки «селяни з бабами, дівками та немовлятами» виїжджали. Розташовувалися табором біля річки або струмка в тіні дерев, робили курінь і залишалися там до кінця сіножаті. Курені ставили з тонкої теси і непридатної драні, по кілька в ряд. Біля кожного куреня підвішується на козлах котел. Але в цих часниках тільки зберігали запаси або ховалися від дощу; спали під розвішеними полотняними пологами (навісами). Старші чоловіки і жінки ходили іноді до села, де були маленькі діти під опікою старих і старих. Молодь зазвичай не з’являється вдома протягом усього сіножаті, у тому числі і в неділю. Косити починали “зі світлом”, тобто вранці. «Чим росистіша трава, тим легше косити». Скошену поряд траву баби і дівки відразу розбивали, тобто розтріпували рукоятками граблів для того, щоб вона краще просушувалася. Розбивка ця проводилася цілий день під палючими променями сонця. Надвечір розбите і майже сухе сіно згрібали у вали, тобто довгі гряди, а з них потім складали в копиці, тобто високі купи. На другий день, коли роса пройшла, копи ці розвалювали колами, а потім знову звалювали у копи та стоги. Такий був порядок при збиранні у ведрений час. Якщо ж знаходили хмарки та починалися дощі, то при збиранні сіна було багато клопоту. Коли з’являлися хмари, намагалися сіно, негайно скласти в копицю. Коли розпагоджувалося — копицю розвалювали і перебивали сіно доти, доки воно не просохне. Для обіду об’єднувалися кілька сімей. Обід робили ситний і з традиційним набором страв: пшенична каша з олією та солоне солоне сало. Після обіду люди похилого віку відпочивали, а молодь вирушала за ягодами або заводила пісні «в гуртку». Увечері на лузі водили хороводи, грали на гармоніках і жалейках (тростникові дудочки). Особливо веселилася молодь, коли копнили: спочатку згрібали сіно у вали в сажень (на зріст людини) заввишки, а потім групами катали ці вали під спільну пісню до тих місць, де передбачалося ставити копи. Молоді веселилися, незважаючи на важку і напружену за термінами працю. У селі кожен був на увазі, а обстановка на косовиці створювала відносно велику свободу. Хлопці одягалися на сіножаті чепурно, загравали з дівчатами; у неділю, коли ніхто не працював, ловили рибу, збирали суницю, грали в пальники, каталися на човнах, грали пісні. На Поліссі це був найпісніший час — з ранку до вечора.

Свята 13 липня 2024 року у країнах світу

• Свято у Казахстані 13 липня 2024 року – День працівників органів національної безпеки. 13 липня у Казахстані своє професійне свято відзначають співробітники органів національної безпеки Республіки, які є складовою системи забезпечення безпеки та суверенітету країни. Дата для свята обрана не випадково – цього дня 1992 року Указом Президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва було утворено Комітет Національної безпеки (КНБ) Республіки Казахстан. З цього дня починається відлік історії казахстанського КНБ, і щороку ця дата відзначається професійним святом. Єдину систему органів національної безпеки Республіки Казахстан складають Комітет Національної Безпеки Республіки Казахстан, департаменти та інші структурні підрозділи, що входять до його складу, територіальні органи Комітету Національної Безпеки по областях, містах республіканського значення та столиці Республіки та підпорядковані їм міські та районні управління (відділи, відділення) , а також органи військової контррозвідки, служба Барлау КНБ, Прикордонна служба КНБ, підрозділи спеціального призначення, науково-дослідні установи та інші організації. Навчальними закладами цього відомства є: Академія Комітету Національної Безпеки у місті Алмати та Військовий інститут КНБ РК на базі колишнього прикордонного училища, який готує спеціалістів з різних військових спеціальностей. Випускники Академії КНБ здобувають професію юриста та оперативника з обов’язковим вивченням іноземних мов. У своє ж професійне свято всі співробітники органів національної безпеки Казахстану отримують вітання від керівництва, друзів та колег. Традиційно до цього дня присвячено проведення різноманітних урочистих заходів.
• Свято в США (Теннесі) 13 липня 2024 року – День Натана Форреста. Натаніель Бедфорд Форрест – генерал Армії Конфедеративних Штатів Америки часів громадянської війни. Один із розробників тактики мобільної війни. Форрест також є однією з найбільш спірних постатей Громадянської війни. Він був звинувачений у військових злочинах під час битви при Форті Піллоу за вбивство беззбройних чорношкірих, які перебували в армії Союзу. Після війни він брав участь у створенні Ку-клукс-клану. Натаніель Бедфорд Форрест народився у бідній родині в Чапел-Хілл, штат Теннессі, США. Він був старшою дитиною з дванадцяти дітей коваля Вільяма Форреста та Міріам «Мадді» Бек. Після ранньої смерті отця Форрест у віці 17 років був змушений стати головою сім’ї. 1841 року двадцятирічний Форрест влаштувався на роботу у свого дядька в Ернандо, штат Міссісіпі. Згодом дядька було вбито під час розбійного нападу чотирьох братів Матлок, проте Форрест під час нападу вбив двох із них, а двох інших поранив. За іронією долі, один із поранених чоловіків вижив і служив під керівництвом Форреста під час Громадянської війни. У 1858 році Форрест був обраний до Мемфіських міських зборів, а до початку Громадянської війни в 1861 він став мільйонером і одним з найбагатших людей в Південних штатах Америки. Натаніель Бедфорд Форрест брав участь у таких військових операціях, як битва за Форт Донельсон (1862), битва при Сіломі (квітень 1862), перша битва при Мерфрісборо (липень 1862), битва за Форт Піллоу (1864) та інших. Як військовий тактик Форрест зробив значний внесок у розвиток доктрини «мобільної війни», яка набула поширення в XX столітті.
• Свято в Японії 13 липня 2024 року – Свято Бон (день поминання померлих). Зазначається три дні. У статусі неофіційного, але за своєю суттю всенародного. Подібно до слов’янської Радониці – пасхи для померлих, що настає через тиждень після Великого Христового Воскресіння, у вівторок. Є щось спільне – упорядковувати напередодні рідні могили, читати священні книги (у нас літургія), покладати до вівтарів частування. Відмінність у тому, що в нас обряди православні, в Країні сонця, що сходить, – буддійські.
• Свято у Чорногорії 13 липня 2024 року – День державності. У Чорногорії 13 липня відзначається День державності. Це свято встановлено на згадку про річницю визнання на Берлінському конгресі в 1878 році Чорногорії як 27-ї незалежної держави у світі. Крім того, 13 липня 1941 року чорногорці підняли повстання проти нацистських окупантів і стали на бік партизанського комуністичного руху. День державності Чорногорії не слід плутати із Днем незалежності Чорногорії. Останній проводиться щорічно 21 травня на честь проведеного у 2006 році всенародного референдуму, на якому 55,5% жителів країни висловилися за здобуття суверенітету Чорногорією.