loading

Рубрика: Свята

  • Home
  • Рубрика: Свята

28 серпня — Успіння Богородиці чи Перша Пречиста

By Anastasia 0 Comments

28 серпня у православному календарі Успіння Пресвятої Богородиці – одне з дванадцяти найголовніших християнських свят року. У православ’ї це свято присвячене поминанню дня смерті Діви Марії. Згідно з Євангелією, в цей день у годину смерті Богородиці світло осяяло кімнату, де лежала Божа Матір і Сам Господь Ісус Христос в оточенні Ангелів з’явився і підніс її пречисту душу та тіло на небо.

У народних традиціях Перша Пречиста 28 серпня прямо асоціюється з початком осені та початком довгого сну Матері Землі, яку для наших предків представляла богиня Макош. Саме осінь – від Першої до третьої Пречистої – вважалася особливими жіночими днями ворожіння. Тут і «бабине літо», і цілий розсип свят Богородиці — Друга Пречиста (Різдво Богородиці), Покрова, дві загадкові «П’ятниці» (які часто припадають на зовсім інші дні тижня), Третя Пречиста — і з кожним з цих днів пов’язано безліч звичаїв , обрядів та традицій.

Традиційно з усіма православними святами пов’язані якісь повір’я. На свято Успіння існують певні заборони та прикмети.

  • Час із Першою Пречистою 28 серпня до другої Пречистої 21 вересня називають молодим бабиним літом.
  • На Велику Пречисту не можна ходити босоніж – усі хвороби збереш. Вважається, що роса цього дня – це сльози природи про те, що Богородиця покинула цей світ і не може перебувати з людьми та допомагати їм.
  • Не можна одягати старе чи незручне взуття цього дня – щоб уникнути проблем у житті. Вважається, що якщо натерти ногу цього дня, то на людину чекає важке, повне проблем і невдач життя.
  • До Пречистої парубка не знайдеш – до весни заміж не підеш. У цей день дозволялося працювати, особливо якщо ви не закінчили якусь розпочату справу, чи комусь потрібно допомогти.
  • Цього дня було прийнято святити в церкві хліб нового врожаю. До повернення з церкви ніхто не їсть жодної крихти. Усі чекають освяченого шматка хліба.
  • Залишки хліба після трапези ретельно завертали та клали під ікону. Цими шматочками потім годували хворих, вірячи в їхню цілющу силу. Вважається великим гріхом упустити на підлогу хоча б крихту від освяченого хліба, тим паче розтоптати її ногами.

На Пречисту дівчата читали змови на кохання та залучення наречених. Для обрядів, що проводяться на Успінні, існують певні правила:

  1. По-перше, всі ритуали проводяться лише до обіду.
  2. По-друге, любовні обряди можна проводити тільки по відношенню до людини, яка відчуває симпатію на вашу адресу. Ніякого насильства над волею та чорними приворотами.
  3. Усі змови на Успіння Богородиці читаються лише з чистими та добрими помислами.

Рано-вранці 28 серпня візьміть аркуш паперу і дуже докладно на ньому опишіть чоловіка вашої мрії з яким би ви хотіли пов’язати своє життя. Внизу, під описом, допишіть:

«На все воля Бога».

З цією запискою вирушайте до церкви та поставте свічку Богородиці. Записку сховайте в потаємному місці і нікому не показуйте.

Ще один спосіб знайти своє кохання. вранці 28 серпня, прокинувшись, при цьому зовсім ні з ким не розмовляючи, необхідно набрати зовсім невелику кількість води, далі вмиваючись нею, засуджувати саме тричі наступні слова змови:

«Пресвята Богородиця, як ти всіх вінчаєш, як сім’ї з’єднуєш, так і мені допоможи, нареченого скоріше знайди. В ім’я Отця і Сина та Святого Духа. Амінь».

Read More

Усікнення глави Іоанна Предтечі — свято 11 вересня

By Anastasia 0 Comments

Життя і доля Іоанна Хрестителя велична та трагічна. Весь свій життєвий шлях він був прихильником суворої моралі, уникав подвійних стандартів і не рабував перед могутніми і багатими. За свою принциповість він прийняв страшну смерть, але не пішов на поводу у сильних цього світу. Життя Іоанна Предтечі – чудовий приклад прихильності до своїх ідеалів і переконань. У народі Іоанн Хреститель шанувався як цілитель від головного болю. Цього дня також заведено поминати всіх православних воїнів, які склали свої голови на полі бою.

Згідно з Євангеліями, після того, як Іоанн Предтеча хрестив Ісуса Христа в річці Йордан, Ірод Антипа, правитель Галілеї ув’язнив Іоанна Хрестителя у в’язницю. Підставою став той факт, що пророк відкрито викривав Ірода в тому, що, залишивши законну дружину, той живе з дружиною свого брата Іродіадою. Треба сказати, що тоді закон дозволяв брати дружину померлого брата (вдову) лише тоді, коли померлий брат не залишав по собі дітей. Однак історія стверджує, що правитель вчинив велике беззаконня і відібрав дружину у свого брата Пилипа, коли той був ще живий.

Іоанн Предтеча мав славу в народі як затятий ревнитель закону Божого і викривач гріхів людських. Він не міг промовчати про таке беззаконня, яке чинив правитель Галілеї, і перед людьми викрив Ірода, як перелюбника. Після такої ганьби Ірод наказав кинути Івана до в’язниці. Але більше самого правителя затаїла злобу на пророка дружина Ірода, Іродіада, і будь-що намагалася вбити його. Але оскільки Ірод вважав Івана людиною праведною і святою, Ірод не наважувався віддати його на смерть. Однак він боявся не стільки Бога, скільки людей, як каже євангеліст Матвій: І хотів убити його, але боявся народу, бо його шанували за пророка. Ірод боявся, щоб народ не повстав на нього і не підняв заколоту. Він не насмілювався наказати стратити пророка і Хрестителя Господнього, але тільки тримав його в темниці, бажаючи таким чином захистити свого викривача від народу.

І ось одного разу, відзначаючи свій черговий день народження, Ірод влаштував великий бенкет, на якому як танцівниця виступала дочка Іродіади Соломія. Юна дівчина настільки сподобалася правителю Галілеї, що він обіцяв їй виконати її бажання. Іродіада, яка давно мріяла позбутися занадто балакучого Іоанна, підмовила свою дочку, і Соломія попросила Ірода подарувати їй голову Хрестителя. Імператор Галілеї не міг не стримати свого слова і за його наказом Івана стратили.

Як стверджують перекази, голову Іоанна Предтечі було принесено на блюді серед бенкету. Гостей свята охопив жах, коли раптом відрубана голова, з якої ще капала кров, раптом промовила ті ж викривальні слова, за які Іван був поміщений під варту: «Не повинно тобі мати дружину Пилипа, брата твого».

Іродіада наказала поховати голову Іоанна окремо від його тіла, бо після випадку на бенкеті боялася, щоб пророк не воскрес. Тіло Хрестителя його учні забрали з в’язниці та поховали в Севастії, а голову пророка Іродіада сховала у своєму палаці. Щодо того, яким чином звідти було взято главу Хрестителя, написано під двадцять четвертим числом лютого, коли святкується Набуття цього чесного розділу.

Помста Господа Бога не змусила себе довго чекати — через деякий час убивця пророка втратив своє царство, а через деякий час і життя. Танцівниця Соломія тієї ж зими провалилася під кригу, яка так сильно стиснула її, що все тіло знаходилося під водою і видно було лише голову. У воді вона борсалася так, ніби танцювала. Зрештою крига зійшлася і відрізала дівчині голову, яку принесли Іроду та Іродіаді, як колись їм принесли голову Іоанна Хрестителя. Сам Ірод був засланий римським імператором Каєм Калігулою в Іспанію, де він разом з Іродіадою загинув під час землетрусу. У народі Іоанн Хреститель шанувався як цілитель від головного болю. Цього дня також заведено поминати всіх православних воїнів, які склали свої голови на полі бою.

Церковні традиції

Відповідно до церковних традицій день Усікнення Глави Іоанна Хрестителя – час найсуворішого посту. Цього дня, навіть якщо вона випадає на неділю, не їдять м’ясо, рибу, молочні та морські продукти. Цей одноденний пост нагадує всім віруючим людям, до чого може спричинити нестримність. Іоанн Хреститель більшу частину свого життя жив у пустелі без хліба, вина та будь-якої іншої їжі. Він харчувався сараною та медом, пив тільки воду і не прагнув наситити своє тіло, думаючи про свою безсмертну душу. Саме на згадку про життя та подвиг Іоанна Предтечі слід проводити цей день у суворому пості та молитві.

Багато хто запитує — чи можна працювати в день Усікнення глави Іоанна Предтечі? Звичайно, згідно з церковними традиціями, у великі свята бажано не працювати, якщо на те немає крайньої необхідності. Цього дня найкраще відвідати храм та провести у молитві. Однак, якщо іншої можливості немає, то можна й зайнятися домашніми справами – краще забратися у свято, ніж молитися у багнюці. Адже добра без чистоти не буває.

У народі зі святом Усікнення глави Іоанна Хрестителя пов’язано безліч різних прикмет та забобонів, за якими втрачається істинний сенс свята. Так, вважається, що в цей день не можна вживати кавуни, яблука, цибулю та інші продукти округлої форми. Багато хто напевно чув і про те, що 11 вересня в день Головосічення взагалі не можна брати до рук ріжучі предмети. Вірити чи не вірити даним прикметам, звичайно ж, особиста справа кожної людини. Однак церква каже нам, що ці забобони не мають жодної підстави і, крім того, навіть ображають християнську віру. Подумайте самі, як можна порівнювати та пов’язувати качан капусти чи кавун із чесним розділом Предтечі Господа нашого? Тож православна церква каже, що всім цим забобонам не слід надавати жодного значення.

Ікона Усікнення глави Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана

Усікнення Глави Іоанна Предтечі ікона

Молитви в день Усічення Голови Іоанна Предтечі

Тропар, голос 2-й. Пам’ять праведного з похвалами, тобі ж тяжить свідчення Господнє, Предтече: бо показав Ти воістину і пророків чесніший, бо й у струменях хрестити сподобився Ти Проповіданого. Тим же за істину постраждавши радіючи, благовістив Ти і сущим в пеклі Бога явльшого тілом, що вземлює гріх світу і дарує нам велику милість.

Кондак, голос 5-й. Предтечево славне усекновення, смотрение було якесь Божественне, та й існуючим в пеклі Спасово проповісти пришестя; нехай ридає ж Іродіа, беззаконне вбивство випросивши: бо не закон Божий, ні живий вік полюби, а вдаваний, причасний.

Величення. Величаємо тебе, Хрестителю Спасів Іоанні, і шануємо всі чесні твої глави усічення.

Акафіст святому пророку, Предтечі та Хрестителю Господньому Іванові

Read More

Свята 10 січня 2020 року

By Anastasia 0 Comments

10 січня 2020 року — п’ятниця, 10 день 2020 року за григоріанським календарем. 10 січня відповідає 28 грудня юліанського календаря (за старим стилем).

Свята 10 січня 2020 року у Росії

Свят 10 січня 2020 року в Росії немає.

Також читайте:

Свята 10 січня 2020 року в Україні

Свята 10 січня 2020 року в Україні відсутні.

Всесвітні та міжнародні свята 10 січня 2020 року

Всесвітніх та міжнародних свят 10 січня 2020 року – ні.

Православні свята 10 січня 2020 року

10 січня 2020 року в православній церкві: Седмиця 30-та після П’ятидесятниці, Святки; посту немає.

Встановлено такі пам’ятні дати:

  • День пам’яті Мучеників 20 000, у Нікомідії в церкві спалених, та інших, там же поза церквою постраждалих: священномученика Глікерія, пресвітера, мученика Зінона, священномученика Феофіла, диякона, мучеників Дорофея, Мардонія, священномученика Мігдонія, диак , Євфимія, преподобномучениці Агафії, ігуменії, мучениць Домни, Феофіли та інших;
  • День пам’яті преподобного Ігнатія Ломського, Ярославського;
  • День пам’яті преподобного Корнилія Крипецького;
  • День пам’яті апостола від 70-ти Ніканора;
  • День пам’яті священномучеників Никодима (Кононова), єпископа Білгородського та Аркадія Решетнікова, диякона;
  • День пам’яті священномученика Олександра Дагаєва, пресвітера;
  • День пам’яті священномучеників Феоктиста Хоперскова, Леоніда Вікторова, Миколи Родімова, пресвітерів;
  • День пам’яті священномучеників Арефи Насонова та Олександра Ціцеронова, пресвітерів.

Народні свята 10 січня 2020 року

Різдвяний м’ясоїд

Народне свято «Різдвяний м’ясоїд» відзначається 10 січня (за старим стилем – 28 грудня). Дата свята випадає на період, коли православна церква дозволяє вживати в їжу м’ясо після тривалого Різдвяного посту (щоправда, традиційний піст у середу та п’ятницю не скасовується). Інші назви свята: «Домочадцев день», «День Агафії та Домни», «Ніканор», «Дорофей».

М’ясоїд не був святковим днем, з нього починався тривалий період певного способу життя православного селянина часу, коли можна вживати м’ясо. Крім релігійних мотивів, це було пов’язано також з тим, що в перші дні січня було прийнято забивати худобу. Отже, на столі з’являлося м’ясо — насамперед свинина. У народі говорили: «М’ясне — в м’ясоїд, але пісному — своєю чергою».

В цей час починалася пора весіль. Коли, як не до М’ясоїда, сім’ї молодих могли накрити багатий стіл для гостей? А оскільки Різдвяний м’ясоїд був довгим (він тривав до Масляної), часу для веселих шлюбних обрядів та застіль цілком вистачало.

М’ясоїд називали також Домочадцевим днем. Уся сім’я збиралася в будинку: спільно виконували роботи з господарства, разом сідали за стіл. Цей день нагадував про те, що сімейна згода найдорожча, що може бути в людини. «Коли в сім’ї лад, раз у раз сперечається, і достаток народиться», — казали люди.

А напередодні Домочадцева дня на Червону гірку, що була біля кожного села, приносили кілки та вбивали їх у землю. Вранці на гірку приходили сім’ями: кожен пов’язував на колосок тканини і загадував бажання. Продовжувалися в М’ясоїд та святкові гуляння. У будинках збиралися гості та грали у різні ігри.

Свята 10 січня 2020 року у країнах світу

Свято в Японії 10 січня 2020 року — День номера 110

10 січня, в Японії неофіційно відзначається День номера 110 — номера, який написаний на будь-якій громадській телефонній будці і який відомий кожній дитині. Це номер екстреного дзвінка до поліції.

Свято на Багамах 10 січня 2020 року — День принципу більшості

10 січня на Багамах відзначається державне свято – День принципу більшості (Majority Rule Day). Це свято з’явилося у 2013 році та присвячується річниці приходу до влади 10 січня 1967 року Об’єднаної багамської партії на чолі з сером Роландом Симонеттом та Прогресивної ліберальної партії на чолі з Лінденом Піндлінгом.

Свято в Беніні 10 січня 2020 року — Національний день вуду

10 січня у Беніні (Західна Африка) щорічно відзначається Національний день вуду — день, присвячений традиційній релігії цієї держави. На святкування Дня вуду до Беніну завжди з’їжджається маса туристів.

Вуду — це традиційна релігія багатьох західноафриканських країн, у тому числі Беніна. Завдяки творам мас-культури в сучасному світі вуду звикли вважати дуже жорстоким віруванням, що ґрунтується на кривавих жертвопринесеннях, наведенні «псування» через спеціальні ляльки тощо.

Почасти для того, щоб змінити думку громадськості про те, що ж є вуду, і святкується День вуду, проголошений у 1993 році президентом Беніна Нісефором Согло (нині екс-президент).

Вірування вудуїзму дотримується в Беніні близько 80% всього населення. Саме слово «вуду» означає на прислівниках місцевих племен «дух», і релігія вуду характеризується насамперед вірою в добрих і злих духів, що населяють світ.

Read More

4 вересня — іменини дідька

By Anastasia 0 Comments

У наших предків ставлення до дідька було неоднозначне — з одного боку, дідька зараховували до нечистої сили, а з іншого вважали справедливим господарем лісу, який не буде шкодити просто так, але може покарати за неналежну поведінку в його володіннях.

Так, дідько міг покарати за:

  • надмірну вирубку дерев,
  • вогнища в лісі,
  • полювання не заради харчування, а заради забави.
  • Також лісовики не люблять, коли в лісі голосно розмовляють, а тим більше вимовляють лайливі слова.

Якщо дідька розлютити, можна було згинути в лісі — він заплутував людині дорогу, змушуючи ходити кругами по тому самому місцю, викрадав худобу, знищував посіви, насилав урагани, що викорчовують дерева.

При поважному ставленні до господаря лісу, лісовик міг і допомогти людині — він наділяв успіхом на полюванні, захищав худобу на випасі, допомагав заблуканим знайти дорогу з лісу.

За народними повір’ями 4 вересня лісовики можуть виходити з лісу і потворюватися в навколишніх селах, тому господарі цього дня стережуть свої господарства в кожухах, одягнених наввиворот, обмотавши голови рушниками і тримаючи в руках кочергу. До речі, досі існує прикмета, що якщо заблукав у лісі, то треба одягнути весь свій одяг навпроти і поміняти місцями взуття – лівий черевик чи чобіт одягнути на праву ногу, а правий – на ліву, і тоді швидко знайдеш вихід до людей.

Як побачити дідька

ліс

Зустрівши в лісі Лісовика і впізнавши його, слід сказати такі слова: «Овеча морда, овеча вовна!» Коли дідько здогадувався, що його впізнали, кидався в кущі і зникав з криком: «А, здогадався!»

Щоб знайти втрачену тварину, яка загубилася в лісі або упущену випадково річ, потрібно вийти, не оглядаючись на перехрестя лісової дороги, залишити на ньому два яйця і запитати першу людину, яка трапиться (яка й буде лісовиком) — де шукати пропажу.

А знаючі люди іноді спеціально викликали Лєшого, щоб отримати відповіді на питання, що їх цікавлять. Так, у дідька дізнавалися про зниклих людей і тварин, вкрадені цінності, закопані в лісі скарбах.

Відомо кілька способів, як викликати дідька. Обряди проводяться у спеціальні дні, один з яких якраз 4 вересня – іменини дідька. Однак Ритуали вдаються далеко не всім, тому що вимагають великої внутрішньої сили та готовності до зустрічі з незвіданим.

Ось, наприклад, один із способів побачити дідька і отримати відповіді:

Найкраще вступати в контакт з лісовиком у його безпосередніх володіннях. У кожному лісі свій володар, тому при невдалому обряді можна повторити спробу в іншому місці: раптом друга сутність виявиться більш прихильною та привітною.

Знадобляться:

  • кухонний ніж чи кочерга;
  • домашні пиріжки;
  • пляшка горілки;
  • сало;
  • хутряна жилетка.

Потрібно вирушити до лісу та вийти на перехрестя лісових доріг, на якому шанси зустріти інших людей мінімальні. Необхідно покласти на землю частування (горілку, сало, пиріжки) та відійти від цього місця на чотири кроки. Далі слід надіти жилет наввиворіт, окреслити навколо себе коло ножем або кочергою і вимовити змову заклику:

«Цар лісовий, батюшка лісовий, на клич мій відгукнуся, на клич мій прийди, з добром до мене прийди, правдою поділися».

Потім потрібно просто чекати. Якщо нічого не відбувається, можна ще кілька разів прочитати змову. Зазвичай лісовик є старцем з довгою бородою, але іноді він віддає перевагу образу звіра. Неможливо передбачити, як розвиватиметься спілкування. Деякі люди отримують можливість задати три запитання, інші – йдуть ні з чим. У жодному разі не можна залишати захисне коло раніше часу: сутність може мати агресивний характер і спробувати зло пожартувати з чарівника.

Read More

Церковне свято 21 вересня — Різдво Пресвятої Богородиці

By Anastasia 0 Comments

Свято Різдва Богородиці відкриває новий церковний рік (індикт), який розпочинається 14 вересня. З народженням Марії, яку назвуть Престолом Бога, Дверем, через яке у світ з’явиться Спаситель, починається і історія Нового Завіту.

Історія людського відкуплення від влади гріха і смерті почалася не з моменту Різдва Господа Ісуса Христа, а набагато раніше. Ця історія почалася ще в саду Едему, продовжилася у старозавітний період і остаточно здійснилася вже в Новому Завіті. Одним із таких важливих моментів в історії людського спасіння стало, зокрема, народження Матері Господа Ісуса Христа – Пресвятої Богородиці.

Земне життя Пресвятої Богородиці

Земне життя Матері Божої, начебто, добре відоме кожному віруючому. Однак, навіть тут, якщо подивитися уважніше, можна виділити кілька цікавих моментів. Справа в тому, що ми не маємо єдиної і повної стародавньої розповіді про життя Пречистої Богородиці. Євангельські сюжети, в яких згадується Мати Божа, розкидані по всьому Новому Заповіту, а багато і зовсім збереглося лише в переказі Церкви. Що ж ми можемо дізнатися про земне життя Богородиці, якщо разом з’єднаємо Писання і Передання Церкви?

Власне з Передання Церкви і починається розповідь про життя Матері Божої. У Євангеліях ми не знаходимо відомостей про Різдво Пресвятої Богородиці, проте переказ нам повідомляє наступну історію. На стику двох епох – Старого та Нового Завітів – у місті Назареті жила одна благочестива, праведна, але, на жаль, бездітна сім’я – Йоаким та Ганна. На жаль, тому що в стародавньому Ізраїлі сім’я, яка не мала дітей, вважалася проклятою, покараною Богом за тяжкі гріхи. У такій ситуації бездітна сім’я взагалі опинялася у положенні ізоляції від решти суспільства. Досить сказати, що через відсутність дітей Йоаким навіть не міг приносити жертв у храмі. Все це показує нам, яку віру було необхідно мати людям, щоб продовжувати вірити в Бога і благати Його про милість. Саме це й робили батьки Пресвятої Богородиці. І нарешті праведні Йоаким і Анна дали обітницю, що якщо у них народиться дитина, вони присвятять її Богові. І ось, коли подружжя прожило разом уже близько п’ятдесяти років, Господь дарував їм дитину – у них народилася дочка, яку вони назвали Марією (у перекладі з єврейської – «пані», «надія»). Згодом Марія мала стати Пані і Надією всіх, хто вірив у Месію.

Важливо сказати і про родоводу Марії – по батькові Вона походила з Юдиного племени, з роду царя Давида, а по матері – з роду первосвященика Аарона. Таким чином, збулися старозавітні пророцтва, що стосуються майбутнього народження Месії, адже Він мав походити з царського та священицького пологів одночасно. Після народження дочки праведні Йоаким і Анна принесли жертви подяки і дали обітницю, що дочка не ходитиме по землі, доки вони не введуть її до храму Божого.

Тут ми зустрічаємося з ще одним моментом із Передання Церкви – розповіддю про введення до храму Пресвятої Богородиці. Це сталося, коли Марії виповнилося 3 роки. Батьки привели доньку до храму, де її урочисто зустрічали непорочні діви із запаленими світильниками. Сходи, що ведуть до храму, складалися з п’ятнадцяти ступенів. Як повідомляє нам Передання Церкви, Марія без сторонньої допомоги піднялася по всіх щаблях, а назустріч їй вийшов первосвященик. Марія була введена в Свята Святих – це було зроблено за особливим Божим наказом, оскільки за законом туди міг заходити лише один первосвященик, та й то раз на рік. Після цієї події Марія залишається жити і служити в храмі – тут Вона навчалася з іншими дівами, пряла та шила священичі шати. За переказами, Марія прожила у храмі до 12 років. Через деякий час після закінчення виховання в храмі Марії необхідно було одружуватися. Однак Вона сказала священикам, що зберігатиме цноту перед Богом. Саме в цей момент і було ухвалено рішення про те, щоб у Марії був покровитель, бо батьки її на той час уже померли.

У результаті (внаслідок особливого жереба) Марію заручили зі старим теслею Йосипом, який також походив з роду царя Давида. Діва Марія оселилася в Йосиповому домі в Назареті. У своєму звичайному житті Вона господарювала, пряла, шила, а також постійно молилася. Тут важливо відзначити, що Діва Марія не була дружиною Йосипа, як це іноді деякі собі уявляють. Форма заручення чоловікові задля збереження обітниці дівства — це зовсім інша форма спільного життя, ніж шлюб. Така форма іноді й застосовувалася у Стародавньому Ізраїлі.

Першою євангельською подією, пов’язаною з Матір’ю Божою, є Благовіщення про народження Спасителя. Посланий Богом архангел Гаврило сповістив Марію про те, що Вона стане Матір’ю очікуваного Ізраїлем Спасителя, Месії. Звичайно, Марія здивувалася цій звістці, бо дала обітницю зберігати цноту. Однак архангел Гавриїл дав їй відповідь: «Дух Святий знайде на Тебе, і сила Всевишнього осяє Тебе; тому й народжуване Святе наречеться Сином Божим».

Подальші переконання вже не потрібні. Будучи повністю покірною Богові, Марія відповідала лише одне: «Ось, Раба Господня; нехай буде Мені за твоїм словом». Наступний момент, що описується в Євангелії, – це зустріч Богородиці зі своєю родичкою, праведною Єлисаветою, майбутньою матір’ю пророка Іоанна Предтечі. Божа Матір приходить до Левитського (тобто особливо виділеного для поселення священнослужителів) міста Юта, де жили праведні Захарія та Єлисавета. Тут Вона зустрічається з Єлисаветою, у якої в момент зустрічі у утробі зіграло немовля (майбутній Іоанн Предтеча), а сама вона виголосила пророцтво про Матерь Божу. У відповідь Богородиця виголосила відомий тепер гімн «Величить душа Моя Господа». Через три місяці Пресвята Богородиця повернулася до Назарета.

Євангеліє від Матвія розповідає нам, що коли Марія зачала, Йосип збентежився. Щоб не навести гнів людей на Марію — адже їй загрожує побиття камінням, — Йосип вирішує відпустити Її. Однак йому є ангел Божий, який забороняє відпускати Марію і свідчить про народження у неї очікуваного Месії. Йосип слухає волю Божу і залишає Марію в себе.

Далі Пресвяту Богородицю на сторінках Євангелія ми зустрічаємо у розповіді про Різдво Господа Ісуса Христа. Народження Богонемовля збіглося з часом загального перепису, який було влаштовано в Юдеї за рішенням імператора Августа. Всім євреям необхідно було записатися саме в тому місті, з якого походив їхній рід. Саме тому Йосип і Марія вирушили з Назарету до Віфлеєму – до свого рідного міста. Прибувши до міста, вони, як відомо, не знайшли вільного будинку і тому заночували в одному з вертепів (так називали загін для худоби, яка була печерою). Тут і сталося диво – народження Богонемовляти Ісуса Христа.

На 40-й день після народження Немовляти Христа приносять до Єрусалимського храму для посвячення Богові. Ця подія увійшла в історію Церкви як свято Стрітення Господнього. Богородиця приносить за первістка в жертву Богові двох горлиць та двох голубів. Старець Симеон, який приймав Немовля Христа, сказав пророцтво і про Божу Матерь, Якою він провістив майбутні материнські страждання за Сина. Однак незабаром святому сімейству доводиться втікати з Юдеї, тому що Богонемовля хотів убити цар Ірод. Імператор Юдеї, неправильно зрозумівши сенс пророцтв, боявся, що народився Месія претендуватиме на царський трон, чого Ірод, звичайно ж, не бажав. Ховаючись від гніву царя Ірода, Йосип, Пресвята Богородиця і Богонемовля Христос біжать до Єгипту, де й перебувають до смерті юдейського царя. Дізнавшись про те, що небезпека минула (про це Йосипу уві сні повідомив ангел Божий), сім’я знову повертається до Юдеї.

Після повернення до Назарету Мати Божа займалася вихованням Немовляти Христа, а також продовжувала рукоділництво. Одного разу, коли сім’я відвідала Єрусалим (а це відбувалося щороку на Великдень), юнак Ісус (йому було вже 12 років) загубився. Повернувшись до міста, Богородиця та Йосип довго не могли знайти Його, а коли знайшли, то здивувалися. 12-річний хлопчик, перебуваючи у храмі Єрусалиму, розмовляв з юдейськими вчителями, відкриваючи їм таємниці Своєї мудрості. Пресвята Богородиця, як і будь-яка мати, висловила Свою скорботу про втрату Сина, на що Ісус відповів їй: «Навіщо вам було шукати Мене? Чи ви не знали, що Мені має бути в тому, що належить Батькові Моїм?». У той момент Мати Божа не до кінця зрозуміла зміст цих слів, проте пізніше вона стала свідком їхнього виконання. Як свідчить Євангеліє, Мати Божа «зберігала всі ці слова, складаючи в серці своєму».

Одним із перших євангельських свідчень, у яких Мати Божа виступає заступницею і проханням за людей перед Своїм Сином, є розповідь про шлюб у Кані Галілейській. У цьому сюжеті Богородиця просить Господа втілити воду у вино, тому що у бенкетуючих на весіллі воно закінчилося. Хоча час Господа ще не настав — Він ще не явив Себе людям як Месію, проте Своєї Матері Він не відмовляє і здійснює чудо втілення води у вино.

Є в Євангеліях ще один епізод із згадкою про Матерь Божу. Ті, хто прийшов до дому, де проповідував Господь, і побажали Його побачити Богородиця та Його брати (зведені – діти Йосипа від першого шлюбу) просять Його вийти до них. Христос же відповідає, що для Нього матір’ю, братом і сестрою є ті, хто виконує волю та Божі заповіді. Цими словами Господь зовсім не зрікається Своєї сім’ї, як може здатися на перший погляд, а навпаки, показує кожній людині, що вона також може стати частиною сім’ї Божої.

Загалом, варто зазначити, що розповідей про Матерь Божу в Євангеліях не так багато, адже головне завдання всіх чотирьох Євангелій – розповісти про Спасителя, Його проповідь і про те, що насамперед важливо для нашого спасіння. Саме тому решта згадується лише у зв’язку зі служінням Господа Ісуса Христа.

Одна з останніх згадок про Пресвяту Богородицю в Євангеліях – це розповідь про хресні страждання Господа. Як ми дізнаємося з Євангелія від Івана, коли Господь Ісус Христос зазнавав хресних мук, Мати Божа разом з апостолом Іваном Богословом та іншими жінками перебувала поряд з хрестом. Господь, не бажаючи залишати Свою Мати самотньою, вказуючи на апостола Іоанна, сказав: «Дружина! ось, син Твій», – а потім сказав апостолу: «Ось, Мати твоя». З цього дня апостол Іоанн дбав про Пресвяту Богородицю.

Православна Церква вірить, що після Свого Воскресіння Господь одразу з’явився саме Матері Божої, що саме вона…

Read More

Свята 11 січня 2020 року

By Anastasia 0 Comments

11 січня 2020 року — субота, 11 день 2020 року за григоріанським календарем. 11 січня відповідає 29 грудня юліанського календаря (за старим стилем).

Свята 11 січня 2020 року у Росії

День заповідників та національних парків

Щорічно 11 січня у Росії відзначається День заповідників та національних парків. Заповідники і національні парки — природні території, що особливо охороняються, — сьогодні, мабуть, єдиний спосіб уберегти від загибелі хоча б невелику частину дикої природи та тваринного світу.

Вперше День заповідників та національних парків почав відзначатись у 1997 році з ініціативи Центру охорони дикої природи та Всесвітнього фонду дикої природи.

І сьогодні його проведення підтримує багато екологічних організацій та рухів. 11 січня для цієї події обрано не випадково — цього дня 1917 року в Росії було створено перший державний заповідник — Баргузинський.

Також читайте:

Свята 11 січня 2020 року в Україні

Свята 11 січня 2020 року в Україні відсутні.

Всесвітні та міжнародні свята 11 січня 2020 року

Міжнародний день «дякую»

Міжнародний день «дякую» — міжнародне свято, яке, незважаючи на відсутність точної історії походження, користується популярністю у багатьох країнах світу. Зазначати його прийнято щороку 11 січня.

Міжнародний день рівності на роботі

11 січня відзначається Міжнародний день рівності на роботі (International Parity at Work Day). Основне його завдання — пропагувати різноманітність на робочих місцях та боротися з дискримінацією за ознакою етнічної приналежності, гендеру, сексуальної орієнтації, фізичних здібностей та віку.

Православні свята 11 січня 2020 року

11 січня 2020 року в православній церкві: Седмиця 30-та після П’ятидесятниці, Субота після Різдва Христового, посту немає.

Встановлено такі пам’ятні дати:

  • День пам’яті мучеників 14 000 немовлят, від Ірода у Віфлеємі побитих;
  • День пам’яті преподобного Маркелла Апамейського, ігумена обителі «Неусипаючих»;
  • День пам’яті преподобного Василиска Сибірського;
  • День пам’яті преподобних Марка гробокопателя, Феофіла та Іоанна Печерських, у Ближніх печерах;
  • День пам’яті преподобного Феофіла Омуцького;
  • День пам’яті преподобного Лаврентія Чернігівського (Проскури);
  • День пам’яті преподобного Фаддея сповідача;
  • День пам’яті священномученика Феодосія Біленького, пресвітера;
  • День пам’яті мучениць Наталії Васильєвої, Наталії Силуянової, Євдокії Гусєвої, Ганни Боровської, Матрони Наволокіної, Варвари Деревягіної, Ганни Попової, Євдокії Назіної, Євфросинії Денисової, Агрипіни Кисельової та Наталії Сундукової.

Народні свята 11 січня 2020 року

Страшний день

День народного календаря «Страшний день» відзначається 11 січня (за старим стилем – 29 грудня). Православна церква цього дня вшановує пам’ять 14 тисяч немовлят, убитих у Віфлеємі за царя Ірода. А в народі 11 січня – четвертий день різдвяних святок і цілком підпорядкований різдвяному періоду. Інші назви дня: Страшний день, Страшний вечір, Мученики 14 000 немовлят, Фаддей, Марк, Іоанн.

У дні від 7 січня до свята Водохреща, яке відзначається 19 січня, за християнською традицією, відвідують святі місця, жертвують бідним, відвідують немічних, обмінюються подарунками.

Люди вірили, що 11 січня — найстрашніший день у році, а тому він вважався дуже вдалим для гадань про майбутнє та покликання духів. Дівчата намагалися дізнатися, чи доведеться їм найближчим часом вийти заміж. Загалом цей день вважався в народі нещасливим. Навіть тих, хто народився цього дня, нібито переслідує нещастя. Для застереження їм потрібно носити онікс.

Страшний день отримав таку назву тому, що цього вечора особливо шаленіла нечиста сила. Щоб уберегтися від її витівок, було прийнято здійснювати певні обряди. З Червоної гірки приносили коли, залишені там на день раніше, і складали їх у дворі. Старі трусили зверху соломи зі своїх ліжок. Знахарка приносила вугілля з печі та розпалювала багаття. Вважалося, що у вогні мають згоріти всі хвороби та біди.

Особливо цього дня необхідно оберігати від злих сил дітей, як найбеззахисніших, — молитвами та доброю турботою. Небезпечних для дітей істот безліч. Наприклад, парфуми, що полюють за ними: бага — горбата істота, яка викрадає дітей; бадай — кульгава, німа і безрука істота, яка теж може потягнути дитину, якщо вона одна вийде за ворота; бірюк — страшилище, яке поєднує у своєму образі риси людини і тварини — вовка або ведмедя: вова, ігоша, кока або коканко, полуниця і опівночі — духи, що викликають за народними повір’ями дитяче безсоння, яке супроводжується занепокоєнням і криком; крикси-нічниці, рохля і т.д.

Щоб захистити дитину від цих парфумів, у колиску клали обереги — краєчок хліба, квітка будяка, особливу кісточку з голови порося або риби, яка має форму монетки. Але найбільші проблеми завдавали духів, які не давали дитині спати ночами. У постіль дівчинці поміщали пряслице і веретено, а хлопчику — маленький лук і стрілу і читали спеціальну змову.

Поки батьки займалися дітьми, молоді люди проводили час на посиденьках. Святкові гуляння тривали, і навіть Страшний день та передбачуваний розгул нечисті не заважали хлопцям та дівчатам веселитися. У сутінках, вся сім’я, за винятком молоді, забиралася на печі та на палати відпочивати.

Насамперед існувало безліч страшних історій, присвячених цьому дню. Їх, а також казки, розповідали дітям надвечір. Крім того, було прийнято загадувати загадки. Починали з серйозних, пізнавальних — про навколишній світ, природу і працю, — а пізніше переходили на жартівливі — про предмети побуту та домашніх тварин.

Свята 11 січня 2020 року у країнах світу

Свято в Албанії 11 січня 2020 року — День республіки

День Республіки Албанія (або День проголошення Республіки) – це одне з найбільш значимих національних свят у країні. Починаючи з 1946 року, він відзначається щорічно 11 січня.

Свято у Таїланді 11 січня 2020 року — День дітей

Другої суботи січня в Таїланді відзначається День дітей. Діти в Таїланді вважаються найбільш цінним надбанням країни, тому їхньому вихованню та навчанню відводиться вкрай важлива роль.

Свій День дітей є практично у кожній країні світу і Таїланд не став винятком. Вперше тут було відзначено свято, присвячене дітям, 1955 року. Він називався тоді Національним днем ​​дітей. Свято відзначалося у жовтні — це тривало до 1963 року. Пізніше дату святкування Дня дітей перенесли на другу суботу січня.

Як і в будь-якій іншій країні, в Таїланді ставляться до юних жителів з великою любов’ю та навіть захопленням. Ось чому у свято, присвячене безпосередньо дітям, у різних містах Таїланду влаштовуються веселі забави для дітей різного віку, всілякі ігри та конкурси. За традицією в День дітей доступ до розваг майже скрізь безкоштовний або ж надається за 50% знижкою.

У Таїланді День дітей супроводжується барвистими ходами, фестивалями, феєрверками. Цікаво, що цього дня дітям надається можливість відвідати багато урядових «штаб-квартир», де для них влаштовуються екскурсії. Це, наприклад, Будинок Уряду (Government House), комплекс Будинку Парламенту (Parliament House Complex) тощо.

Ще в День дітей у Таїланді обов’язково дають свої настанови дітям король та Верховний Буддистський Патріарх.

Свято в Аргентині 11 січня 2020 року — Карнавал

У той час, коли Північна півкуля повністю віддана у владу зимової холоднечі, в Аргентині, де зараз літо у розпалі, проходить традиційний карнавал.

Традиційне місце проведення – місто Гуалегуячу (Gualeguaychú). Це найдовший у світі карнавал — яскраві та галасливі ходи відбуваються у країні протягом двох місяців.

Карнавал так і називається — Карнавал країни (Carnival of the Country). Карнавальні ходи відбуваються щосуботи, починаючи з першої чи другої суботи січня і закінчуючи першою суботою березня. Кульмінаційною датою свята вважається третя субота січня. Весь період карнавалу прийнято називати «часом карнавалів та кохання».

У цей час року на атлантичне узбережжя Аргентини приїжджають сотні тисяч туристів, щоб добре відпочити і насолодитися приголомшливим видовищем — усі хочуть побачити яскраве, незабутнє шоу у виконанні танцівниць, що зібралися з усієї країни.

Read More

Воздвиження 27 вересня: цього дня залучіть кохання у своє життя

By Anastasia 0 Comments

Однак цей день був особливим задовго до приходу на Русь християнства. Серед слов’ян язичників, зсув — це свято темних сил. Вважалося, що цього вересневого дня, відбувається останній перед зимовою сплячкою, шабаш нечисті.

27 вересня природа оберталася до зими, і слов’яни святкували Зміщення — день, коли земля зрушувалась від спекотної літньої пори до холодів. У цей час птахи відлітали в теплі краї, а наші пращури вірили, що деякі з них летять прямо в Ірій і можуть передати звістку предкам. Першою відлітала зозуля, оскільки, згідно з повір’ям, саме вона зберігала ключі від небесної брами.

У день свята прийнято було звертатися до предків, поминати їх, питати у них поради. Матері, які рано втратили своїх діток, вірили, що птахи віднесуть привіт і материнське кохання. А хто хотів продовжити рід, просили лелек, щоб ті навесні принесли їм на крилах дитячу душу, яка втілиться в новонароджене немовля.

На Зміщення всі змії повзли в ліси і вкладалися там у глибокі нори у сплячку до Весни, до 21 квітня. Тому в цей час заборонялися будь-які походи в ліс, щоб не зустрітися з гадами, а господині міцно зачиняли двері всіх домашніх будівель, щоб змія не заповзла в будинок або вин і не влаштувалася там спати до весни.

Одночасно зі зміями розбредалися по барлогах і ведмеді, а вони загрожували грибнику, що заблукав у ліс, куди більшою бідою, ніж змії. Крім того, цього ж дня влаштовував огляд свого господарства лісовик, і заважати йому вважалося недозволеним.

На Рух, згідно з повір’ями, не можна було починати жодних нових справ — на них чекала невдача. Можна було лише продовжувати чи завершувати розпочате раніше.

До дня урочистості у кожній родині закінчували заготівлі з яблук та горіхів, і все заготовлене приховували до льоху на зиму. Погода ставала все холоднішою, недарма до наших днів збереглося прислів’я: Світу на Зміщення знімай, а кожух одягай.

landscape 5506675 1920

З дня Воздвиження розпочинався період дівочих посиденьок – капустенські вечори, які тривали два тижні. Згідно з традиціями, всі дівчата, які збираються на ці вечірки, одягали свої найкращі вбрання, приносили з собою святкові страви, накривали столи в світлиці та бенкетували з хлопцями, які в цей час, та обирали собі наречених.

Щоб точно отримати собі нареченого на таких посиденьках, дівчата проводили особливі обряди та змови. Перед тим, як іти на вечірку, дівчина вмивалася чистою, нещодавно набраною джерельною водою і примовляла:

«Як вода чиста і прозора, так і любов (ім’я) буде до мене сильна і постійна. Нехай буде так, міцно моє слово».

Приготування до посиденьок починалося задовго до початку. Дівчата вишивали пояси для себе та своїх наречених. Якщо такий пояс підносився парубку і він його приймав, це вважалося укладенням заручин.

З Воздвиження і до Покрови 14 жовтня, дівчатам було дозволено творити ворожбу і привороти, щоб швидше вийти заміж.

Наприклад, було поширено такий обряд. Дівчина готувала невеликі пиріжки з капустою, наливала в склянку молоко та залишала все це на ніч на столі зі словами:

«Друже мій домовик, стань мені сватом і засватай (ім’я) мені (ім’я). Амінь».

Ще одну любовну змову дівчини вимовляли напередодні свята. На заході сонця перед святом виходили надвір, дивилися на захід сонця і вимовляли такі слова:

«Зоря-зірниця, червона дівчина, ходиш ти високо наді мною, літаєш — далеко. Подивися, де раб Божий (ім’я) гуляє, що робить, де відпочиває, в якому будинку живе, в якому теремі. Підійди зоряниця до нього близько-близько, любов’ю до мене дойми, Присуши, припеки, до мого дому приведи, на законний вінець нас благослови. В ім’я Отця і Сина та Святого Духа. Нині і повсякчас і на віки віків. Амінь».

Достатньо сильний приворот робили у свято Воздвиження на дим. 27 вересня після заходу сонця, але до півночі, необхідно розвести багаття і коли воно розгориться, вигукувати слова любовної змови:

«У сухому лісі стоїть сухий ліс. У тому лісі все листя сухе, сухе листя поганяє, на раба Божого (ім’я) тугу, сухоту наганяє по мені, Божій рабі (ім’я). Сохни йому без мене вода, не лізь у його рот без мене їжа, сон раба Божого (ім’я) обійди, туга-сухота на нього знайди по мені, Божій рабі (ім’я). В ім’я Отця і Сина та Святого Духа. Амінь».

Read More

Воздвиження Хреста Господнього у 2022 році

By Anastasia 0 Comments

Воздвиження Чесного Животворчого Хреста — історія свята

Історія, пов’язана з Хрестом Господа, не закінчилася на момент розп’яття Ісуса Христа. Можна сказати навпаки – що з Голгофи вона лише розпочалася. Основні ж події розгорнулися вже за часів, коли християнська Церква почала робити свої перші кроки у світ.

Після завершення євангельського періоду, а також трагічних для іудеїв подій, пов’язаних із протистоянням Риму, багато святих для християн місць на довгі роки було втрачено. Торкнулося це й місця розп’яття Господа – гори Голгофи, а разом із нею і Хреста Господнього. Так, римський імператор Адріан (117–138), котрий у принципі був непоганим правителем і дуже любив мистецтво, наказав знищити святі для християн місця. За його наказом Голгофа і Труна Господня були засипані землею. На штучно створеному насипу було поставлено храм богині Венери і статую бога Юпітера, які входили у великий язичницький пантеон богів і богинь Риму. Після цих змін майже на 200 років святе місце стало язичницьким капищем.

Все почало змінюватися, коли до влади прийшов імператор Костянтин Великий (306–337), згодом – святий рівноапостольний, перший із римських імператорів, який припинив гоніння на християн.

На початку свого шляху до престолу імператор Костянтин мав здобути низку важливих перемог над своїми суперниками. У 312 році він розбив правителя західної частини Римської імперії Максентія, що розділилася. Як свідчить Переказ Церкви, незадовго до вирішальної битви з Максентієм імператор Костянтин побачив у небі знак – зображення Хреста з написом «Сім переможи». Після цього бачення імператор Костянтин справді здобув перемогу над своїм суперником. Коли пізніше Костянтин урочисто увійшов до Риму (столицю західної частини Імперії), він наказав поставити свою статую з хрестом у правій руці та написом: «Цим рятівним прапором я врятував місто від ярма тирана».

313 року з ініціативи Костянтина було видано Міланський едикт, яким християни отримували рівні права з язичниками. Після цього у західній частині імперії гоніння на християн припинилися. На Сході ж Міланський едикт почав діяти трохи пізніше, коли Костянтину вдалося перемогти свого зятя Лікінія, який спочатку підписав едикт, але не виконував його постанови. Після того як у 323 році імператор Костянтин став одноосібним правителем усієї території Римської імперії, він мав намір відшукати головну святиню християн. З цією метою він направив до Єрусалиму свою матір – царицю Олену, яка, як і сам Костянтин, була християнкою. Для прискорення справи Костянтин дав цариці супровідний лист до єрусалимського патріарха Макарія.

Прибувши до Єрусалиму, Олена наказала знищити язичницькі капища та статуї. Однак головною справою було розшукати Хрест Господній, що було зовсім не просто, бо минуло чимало часу. Місцеве населення, чи то християни, чи юдеї, не могло допомогти чимось суттєвим – ніхто не знав місцезнаходження Хреста. Лише згодом вдалося розшукати одного старого єврея, який розповів, що Хрест закопаний там, де нині стоїть капище богині Венери.

Відразу після цього цариця Олена наказала знищити це язичницьке святилище. Після, здійснивши молитву, люди почали вести розкопки у вказаному місці. Як каже переказ, незабаром після початку пошуків було виявлено Труну Господню, а недалеко від неї три хрести, дощечку з написом «Цар Юдейський», зроблену за наказом Понтія Пілата, а також цвяхи, якими Господь був розіп’ятий.

Однак після всіх цих знахідок постала нова проблема. Під час пошуків було знайдено три хрести – два з них були хрестами, на яких розіп’яли розбійників, а ось один був Хрестом Господа. Постало питання — який саме? Цариця Олена та патріарх Макарій поклалися на волю та милість Божу. Неподалік місця, де знаходилися знайдені хрести, проходила похоронна процесія. Патріарх Макарій, зупинивши процесію, по черзі поклав на покійного кожен із знайдених хрестів. Коли мерця торкнувся справжній Хрест Господній, сталося диво – померла людина ожила. Власне, ця подія і стала свідченням виявлення Чесного і Життєдайного Хреста Господнього.

Після чуда люди, що прийшли вклонитися Хресту, попросили патріарха Макарія підняти Хрест, щоб можна було його побачити. Коли патріарх почав піднімати святиню, віруючі почали читати молитву: «Господи, помилуй». Як доносить до нас Передання Церкви, при здобутті Хреста сталося ще кілька чудес. Так, наприклад, від своєї недуги зцілилася одна тяжкохвора жінка. Єврей Юда, який вказав на місце, де був закопаний Хрест, разом із ще кількома юдеями повірив у Господа Ісуса Христа і прийняв Таїнство Хрещення.

Роком здобуття найбільшої християнської святині став 326 від Різдва Христового. Зауважимо, що згодом Юда, який отримав у хрещенні ім’я Кіріак, став єпископом Єрусалимським. У роки правління імператора Юліана Відступника (361-363), який намагався відродити язичницьку віру, він прийняв мученицьку кончину.

Рівноапостольна цариця Олена повернулася до Константинополя з частиною Животворного Хреста Господнього та цвяхами. Імператор Костянтин наказав збудувати в Єрусалимі великий храм на честь Воскресіння Христового, до якого увійшли і Труна Господня, і Голгофа. Цей величний храм, який будувався десять років, був освячений 13 вересня 335 року. Наступного ж дня – 14 вересня (27 вересня за новим стилем) – було встановлено святкування на честь Воздвиження Чесного та Животворного Хреста Господнього.

Необхідно також додати, що на свято Воздвиження Хреста Господнього згадується ще одна важлива подія – повернення святині з 14-річного перського полону. У сьомому столітті, коли імператором Візантії був Фока (602–610), перський цар Хозрой Другий розбив війська ромеїв (візантійців), пограбував Єрусалим і відвіз із собою Хрест Господній. Повернути святиню вдалося лише через 14 років, за правління імператора Іраклія (610–641). Іраклію вдалося розбити армію царя Хозроя та домовитися з його сином про повернення Хреста Господнього до Єрусалиму. Сталося це 629 року.

Приблизно 638 ​​року, коли Єрусалим захопили мусульмани, Хрест Господній був розділений на кілька частин, які розійшлися по різних країнах християнського світу. Десь таких частин збереглося більше, десь менше, але у будь-якому разі Господь дарував можливість кожному християнському народу отримати свою частину спільної для всіх святині.

Ікона Воздвиження Хреста Господнього

Ікона Воздвиження

Оскільки іконографія свята присвячена насамперед Найчеснішому і Животворчому Хресту Господньому, то, природно, воно і є центральним зображенням на іконах цього типу.

Є кілька варіацій іконографії цього свята. Загальна композиція іконографії пов’язана з подією набуття Чесного і Життєдайного Хреста Господнього в Єрусалимі в 326 році. На передньому плані, на півкруглому амвоні (піднесенні), зображується святий Патріарх Єрусалимський Макарій, який після набуття справжнього Хреста Господнього спорудив його на огляд усіх віруючих.

З боків від патріарха Макарія, як правило, зображуються служителі Церкви (діакони), які допомагають йому спорудити Хрест Господній (іноді вони зображуються з кадилами в руках або підтримують патріарха Макарія під руки). Також в оточенні патріарха (тільки нижче) зображуються віруючі, які дивляться на споруджений Хрест.

По краях ікони свята за традицією зображуються святий рівноапостольний імператор Костянтин Великий та рівноапостольна цариця Олена – головні ініціатори пошуку, виявлення та встановлення свята на честь Чесного та Життєдайного Хреста Господнього.

На задньому плані зображується храм. Залежно від традиції це може бути великий одноголовий храм, або собор святої Софії Константинопольської. У другому випадку весь сюжет іконографії Воздвиження Хреста Господнього пов’язаний тоді вже не з Єрусалимом, а з Константинополем – а саме з днем ​​встановлення свята 27 вересня.

Молитва перед іконою свята Воздвиження Хреста Господнього

Молитва на Воздвиження

«О Пречесний і Животворящий Хрест Господній! Давньою бо був страти ганебні знаряддя, нині ж знамення спасіння нашого пристойно шановане і прославлюване! Яке гідне можу я, недостойний, оспівати Тебе і як сміливо схилити коліна серця мого перед! Але милосердя й невимовне людинолюбство Того, що розп’явся на тобі, смиренне Зневажання подає мені, та відкрию уста моя щоб славити Тебе, цього ради волання Ти: Радуйся, Хресте, Церкві Христові краса і основа, всі вселенні — твердження, християн усіх — надія, царів — держава вірних — притулок, Ангелів — слава і оспівування, демонів — страх, згубництво і відганяння, безбожних і невірних — посоромлення, праведних — насолода, обтяжених — ослабла, обурюваних — притулок, заблудлих — наставник, одержимих пристрастями — каяття, жебраків — керманич, слабких — сила, у лайках — перемога і подолання, сирих — вірне покровіння, вдів — заступник, діво — цнотливість охорона, н ненадіяних — надія, недужих — лікар і мертвих — воскресіння! Ти, прообразований чудотворним жезлом Мойсея, життєдайне джерело, що напоює спраглих духовних життів і тішить наші скорботи; Ти — одр, на якому царственно спочив триденно Воскреслий Переможець пекла. Цього ради і ранок, і ввечері, і в полудень прославляю Тебе, блаженне Древо, і благаю волею Розп’ятого на Тобі, нехай просвітить Він і зміцнить Тобою розум мій, нехай відкриє в серці моєму джерело любові досконалішої і всі діяння моя і дороги мої Тобою осяє хай вину величаю Пригводженого на Тобі, гріх моїх заради, Господа Спасителя мого. Амінь».

Молитва Чесному та Животворчому Хресту Господньому

«Хресте Чесний, хранитель душі і тілу буди ми: образом своїм демони низлага, вороги відганяючи, пристрасті вправна і благоговіння даруючи ми, і життя, і силу, сприянням Святого Духа і чесними Пречисті Богородиці благаннями. Амінь».

Акафіст Воздвиження Чесного Хреста Господнього

Read More

Свята 12 січня 2020 року

By Anastasia 0 Comments

12 січня 2020 року — неділя, 12 день 2020 року за григоріанським календарем. 12 січня відповідає 30 грудня юліанського календаря (за старим стилем).

Свята 12 січня 2020 року у Росії

День працівника прокуратури

День працівника прокуратури Російської Федерації відзначається з 1996 року Указом Президента Російської Федерації № 1329 від 29 грудня 1995 року «Про встановлення Дня працівника прокуратури Російської Федерації».

12 січня 1722 року Указом Петра Великого при Сенаті було вперше засновано посаду Генерал-прокурора. В Указі буквально значилося: «Має бути при Сенаті Генерал-прокурору та Обер-прокурору, а також у будь-якій Колегії по прокурору, які повинні будуть рапортувати Генерал-прокурору». Також в Указі встановлювалися основні обов’язки та повноваження Генерал-прокурора з нагляду за Сенатом та керівництву підлеглими органами прокуратури. За кілька днів при надвірних судах також було запроваджено посади прокурорів.

Також читайте:

Свята 12 січня 2020 року в Україні

Свята 12 січня 2020 року в Україні відсутні.

Всесвітні та міжнародні свята 12 січня 2020 року

Всесвітніх та міжнародних свят 12 січня 2020 року – ні.

Православні свята 12 січня 2020 року

12 січня 2020 року в православній церкві: Тиждень 30-й після П’ятидесятниці, посту немає.

Встановлено такі пам’ятні дати:

  • День пам’яті праведних Йосипа Обручника, Давида царя та Якова, брата Господнього за тілом;
  • День пам’яті святителя Макарія, митрополита Московського;
  • День пам’яті мучениці Анісії Солунської (Фессалонікійської);
  • День пам’яті священномученика Зотика Сиропитателя, пресвітера;
  • День пам’яті апостола від 70 Тимона, єпископа Бострійського;
  • День пам’яті мученика Філетера Нікомідійського;
  • День пам’яті преподобної Феодори Кесарійської;
  • День пам’яті преподобної Феодори Константинопольської;
  • День пам’яті мучениці Марії Данилової.

Народні свята 12 січня 2020 року

Анісьін день

Народне свято «Анісьин день» відзначається 12 січня (за старим стилем – 30 грудня). У православному церковному календарі це день вшанування пам’яті святої Анісії Солунської. У народі її прозвали Шлуночницею, так як на початку січня зазвичай забивали свиней і готували фарширований шлунок. Інші назви свята: «Анісся», «День Анісії Шлуночниці», «Порізуха», «Анісії зимові».

Анісія народилася в 3 столітті у місті Солунії (Греція) у багатій християнській родині. Вона рано стала сиротою. У спадок отримала багато багатств. У ті часи, за наказом імператора Максиміана, християн переслідували, катували і стратили. Анісія, знаючи, що багаті не можуть потрапити до Небесного Царства, роздала свої гроші, відпустила на волю всіх рабів, а сама почала допомагати жебракам, сиротам та християнам, які нудилися у в’язниці.

За давнім звичаєм в Анісін день різали свиней і варили трібуху, у тому числі шлунки. А перш ніж вжити нутрощі в їжу, їх використовували для ворожіння: вважалося, що якщо селезінка свині рівна і гладка, то зима буде сувора; якщо шлунок виявився порожнім — холод триватиме довго. Існували кілька традиційних рецептів приготування шлунків (або, як їх ще називали, кендюхів). Наприклад, їх начиняли грудинкою, цибулею та сіллю, а потім смажили на вогні. Популярним був варений шлунок, також фарширований, але вже м’ясом з голови свині.

Оскільки Анісьин день — це ще й розпал Свят, то традиції двох цих свят змішалися. Чоловіки влаштовували особливу забаву — полювання на кабана. У разі успіху, вепря несли до села на рогатинах, демонструючи всім мешканцям. Після цього дівчата приступали до приготування святкових страв. Приготовлену їжу в цей день не солять, бо лихо в хату прийде. Забороняється займатися рукоділлям та приймати подарунки від незнайомих людей. Знайдена цього дня хустка на дорозі символізує про швидке наведення псування на людину.

На цей день зазвичай посилювався мороз. Тому в народі казали: «Не проси в Аніші тепла»; «До Анісьє холоду прийшли». До речі, з народною прізвиськом Анісі пов’язане ще одне повір’я, яке дожило до наших днів. Вважається, що ця свята допомагає при хворобах шлунка.

Католицькі свята 12 січня 2020 року

Хрещення Господнє

Це одне з найдавніших церковних свят, присвячене Хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан Іоанном Хрестителем. Подія євангельської історії належить до часів 12 апостолів.

У всіх церквах свято Хрещення прив’язане до давньої дати свята Богоявлення, тобто до 6 січня. У православ’ї він належить до двонадесятих і відзначається 19 січня за новим стилем. Причому «Богоявлення» та «Хрещення Господнє» – це дві назви одного свята.

У той же час у католицькій церкві латинського обряду Богоявлення та Хрещення – це два різні свята, з яких Богоявлення присвячене спогаду про прихід волхвів (або трьох царів). А Хрещення ж святкується першої неділі після Богоявлення і завершує різдвяний період.

Слід зазначити, що хрещенням було всенародно засвідчено месіанське призначення Ісуса. І Хрещення Христове розглядається всіма євангелістами як перша подія у його громадській діяльності. Саме після нього Ісус почав просвічувати людей, осяяючи їх світлом добра та істини.

Також у Хрещенні Христовому народ долучився до Його Божественної благодаті, отримавши у цьому таїнстві очищення живою водою, що дарує вічне життя. Адже, приймаючи Таїнство Хрещення, ми стаємо причетними до життя Його. Тому прийняття обряду Хрещення є обов’язковою умовою належності віруючих до християнської церкви.

Свята 12 січня 2020 року у країнах світу

Свято в Танзанії 12 січня 2020 року — День Занзібарської революції

12 січня щорічно відзначається в Танзанії річниця Занзібарської революції 1964 року – День Занзібарської революції. Внаслідок цієї революції було повалено владу султана Занзібара.

Read More

Магічні практики на Самайн

By Anastasia 0 Comments

Що робити на Самайн

Відзначати Самайн необхідно навіть тим, хто віддає перевагу популярнішому Хелловіну. Колесо Року обертається. Світ оновлюється. І якщо людина прагне успіху, їй потрібно перебувати в цьому глобальному потоці.

Правильно зіткнутися з енергіями свята допоможуть символи Самайна:

  • оранжеві, червоні, жовті свічки;
  • стрічки «вогняних» кольорів;
  • гарбуза та світильники всіх мастей (у тому числі з ріпи/брюкви);
  • букети з осінніх квітів та листя;
  • вази з яблуками, зерном, фундуком.

Слід прикрасити будинок та двір. Не обов’язково перевантажувати простір атрибутикою, але запалена свічка на столі допоможе налаштуватися на потрібний лад.

Традиції Самайна також припускають, що людина:

  1. Нарядиться в незвичний одяг. Це необхідно для захисту від чорних сил. Незвичайний одяг дозволить «загубитися в натовпі» та не стати здобиччю негативно налаштованих парфумів. Вони просто приймуть ряженого за свого! Головне — вибрати костюм цікавіший, хоча згодиться і сорочка навиворіт.
  2. Поставить світильник на підвіконні чи порозі. Такий маячок покаже, що тут раді привітати мандрівника. Це дуже важливий звичай Самайна: заблуканого в чаклунській ночі рятує лише людська доброта.
  3. Накриє стіл для гостей. А гості будуть! У ніч проти 1 листопада душі померлих родичів навідують нащадків. Для них ставлять додаткову тарілку, яку наповнюють невеликою кількістю частування. Вранці цю їжу відносять на перехрестя або цвинтар.

На Самайн зазвичай готують:

  • ситні коржики;
  • вівсяний хліб та печиво;
  • м’ясо і рибу всіх видів (не скуплячись на приправи та спеції);
  • страви із молокопродуктів;
  • фруктові та овочеві салати.

На Самайн не економлять, хоч і не виявляють непомірну щедрість (як це було припустимо на Ламмас чи Мабон). Час за столом проводять суто символічно. Основний наголос роблять на чаклунство.

Грошовий ритуал Самайну

Самайн

Ставлять собі глибоку тарілку. Запалюють чорну свічку. Дивлячись на полум’я, кришать у тарілку хліб. Примовляють при цьому:

«Горить свічка не на цвинтарі,
А палає вогник на помості,
Проголошує він звершення ночі,
У висоті над якою ворон регоче!
Серед зірок він небо на клаптики терзає
Так мене статком благословляє:
Грошей, монетою, повною скринькою!
Самайн йде, а я все кричу про те,
Що стану багатшим та ситим,
Бо про те королева життя дбає,
Що знайду процвітання і ключ,
Замок, що відпирає, та не боящийся хмар!»

Розкришений хліб струшують у тарілці. Вимовляють:

«Як крихти ударяються один про одного,
Як коневі угодна попруга,
Як темніше ночі не знайти,
Так і мені багатство прийняти!

Тонким цівком вливають у тарілку трохи молока. Уявляють, ніби таким чином виливається достаток. Допалюють свічку.

Протягом доби після обряду молоко із хлібом виплескують на перехрестя. Додому повертаються без огляду. Посуд ополіскують підсоленою водою. Живуть звичайним життям: гроші прийдуть у потрібний момент.

Приворот на Самайн

samain

Беруть пустотілий гарбуз. Всередину її ставлять дві невеликі свічки (можна «плаваючі»). Підпалюють ґноти. Зосереджуються на своїй любові до об’єкту та читають:

«Самайн обіймає землю – до крові червоною!
А я йду геть степом старим –
Засніженою і вибіленою кістками,
Бо Самайн не бреде іншими кроками,
Бо Самайн — то дід з палицею важким,
Ранить він серце поглядом дубовим,
Обіймає він ялинки і цілує вербу,
А я до себе (ім’я об’єкта) – та приворожую!
Приворожу (ім’я об’єкта) і прив’яжу до себе.
Здійсниться Самайн!
Бути ворожбі!

Чекають, доки свічки догорять. Після цього гарбуз заливають червоне вино і виносять під дерево. Правило таке:

  • якщо об’єкт жіночої статі, то дерево має бути жіночої породи (береза, липа, яблуня тощо);
  • якщо об’єкт чоловічої статі, то віддають перевагу чоловічій породі (тополя, дуб, клен і т. д.)

Додому повертаються в тиші та без огляду. З об’єктом на зв’язок не виходять, поки ця людина сама не виявить ініціативу.

Змова на Самайн, щоб зустріти своє кохання

31 жовтня, коли стемніє, виходять на поріг будинку (або відчиняють вікно та виглядають на вулицю). Намагаються ні про що не думати і просто читають:

«Благословенний Самайн! Дивний твій дар, Створений він у минулому, відбувся він старий, Народився рубіном — та в серці людському, Відкрила очі любов, змахнула пташиним хвостом, А погляд її горів гранатової кров’ю, Не повела вона ні думкою, ні бровою, А обійняла того, хто її кличе вночі! Самайн-Самайн! Ти кохання приручи! Щоб торкнулася мене жаром-поцілунком. Заради того, о Самайне, ми з тобою чаклуємо!»

Закривають очі і розмірковують про те кохання, яке скоро станеться. Коли будуть готові, повертаються до звичайного життя.

Заклик удачі на Самайн

Беруть невеликий шматочок будь-якої їжі, приготовленої до свята. Відкушують раз і кажуть:

«Для успіху зачепил,
Щоб Самайн їй наспівав,
Де мій дім, де мій рот,
Де доля моя везіння чекає!»

Відкушують вдруге. Вимовляють:

«От удача – та не на один зубок,
Дасть Самайн мені вірний зарок:
Зберігати, оберігати, плекати.
Весняком за мною невпинно бігати!»

Доїдають взяту їжу. Читають:

«Удача – моєю мовою,
А Самайн геть піде без нічого,
Везіння зі мною залишиться,
Коли ніч чаклунства з ключем розлучиться!

Тричі стукають по будь-якій дерев’яній поверхні із застереженням:

«Ключ висить на моїй шиї, а замок закритий між зубами.
Успіх здійсниться. Відімкнуть засув!»

Практику заклику удачі можна виконати непомітно навіть під час вечері із сім’єю. Змови допустимо вимовляти пошепки чи подумки. Головне – впевненість у собі.

Очищення від негативу на Самайн (ритуал оновлення)

1582587

Поміщають перед собою дві склянки. Один наповнюють червоним вином, інший лишають порожнім. Переливають рідину зі склянки в склянку, примовляючи:

«Мікають річками на Самайн
Думи чорні та всяка вада,
Псування, прокляття, наклеп,
Клятви темні і в брехні обітниці,
Нелюбов, обмани, туга,
Брехня, що гнівлива була та легка,
Затьмарення, тумани та серед мороку тіні,
Все те, що ставить долю на коліна,
Все те, що жере, вижирає, гнітить.
Лихо страшне на Самайн зійде,
А життя моє розплющить чисті очі.
Нехай гримить на славу ночі сльоза!
Нехай ллється вино з усіх уст,
Нехай хребтів під ногами стелиться хрускіт,
Нехай стану пушинкою малою,
А вранці прокинуся величною душею!»

Вино виплескують на землю у напрямку від себе. Склянки розбивають та акуратно утилізують.

Захист Самайну (обряд із закликом предків)

Запалюють воскову свічку. Ліворуч від неї кладуть шматочок хліба, праворуч ставлять чарку міцного алкоголю. Зосереджуються та вимовляють:

«Рід мій не спить, а серед тіней живе,
Водить навколо мене хоровод,
Танцює зі мною та танцює в темряві,
А тепер же, батьки, поспішайте до мене!
Відгукніться, батьки, в ім’я Самайна,
Залишіть межу лихоліття туману,
Прийдіть на поклик, прилетіть, примчіть,
З благословеннями мене оточіть!

Трохи алкоголю вилийте на шматочок хліба. Скажіть:

«Плетитеся, предки, по стібці кривої,
Павутину сплетіть, щоб з мене
Полог піднявся ладний і міцний,
Даруйте мені оберіг ліпкий,
Незримий і невагомий,
А все ж щоб зберігав від дому до дому,
Від людини до людини,
Щоб цілістю перепливти мені річку,
Щоб у безпеці пройти будь-який шлях.
Рід рідний! Захист мені будь».

Спалюють волосинку з голови в полум’ї свічки. Спостерігають за вогнем, доки він не згасне. Хліб кришать у алкоголь. Рідину виливають під будь-яке живе дерево. Там залишають і залишки свічки.

Загадати бажання на Самайн

Пишуть бажання на папірці. Листок поміщають у вогнетривкий посуд і підпалюють. На полум’я вимовляють:

«Самайна полум’я спалює і воду, і землю,
А я чую вогненний поклик. Йому слухаю!
Відмикаю ключем криницю з попелу,
Щоб стара прийшла, що сто років як осліпла,
Щоб чаклунство створила від п’яти до верхівки,
Щоб виросла вона до самої верхівки
Найвищих сосен і ялин.
Здійсниться задумане – на мою віру!»

Попіл розвіюють на перехресті. Додому йдуть без огляду. Про жодний обряд не розповідають нікому й ніколи.

Обов’язково запам’ятовують сни, що приснилися на Самайн: через них можуть приходити підказки. Будь-яка інформація, отримана напередодні листопада, є важливою. Необхідно слухати та чути, дивитися та бачити – і свято принесе багато чарівних сюрпризів.

©

Read More

Найсвіжіше

Ділиться свіжою інформацією зі своїми друзями та однодумцями