Низка свят останнього літнього місяця починалася Маковеєм, або Спасом-на-Водах. Напередодні в кожному будинку господині збирали «макову квітку» – букет із рослин-оберегів. Калина дарувала дівчатам красу та ніжність, рута та нігтики захищали від хвороб, колоски вівса обіцяли рясний урожай, м’ята сприяла миру та спокою в будинку. Обов’язковою частиною букета були макові голівки. Зібрані рослини пов’язували червоною стрічкою і в день свята освячували на капищі, а потім берегли ще очі цілий рік. Букет-маковійник вважався потужним сімейним оберегом від нещасть та хвороб. Його висушували і ставили на віконце. Там він і красувався до наступного Маковея.
Інша назва свята – Медовий Спас, оскільки цього дня – 14 серпня – пасічники приступали до збору меду. Вважалося, що з цього дня бджоли більше не збирають із квітів мед, і стільники у вуликах уже наповнилися до країв. Настав час збирати солодкий урожай, освячувати його і до відвалу пригощатися улюбленими ласощами. Наші предки пекли медові пироги та пряники, а також варили хмільну медовуху, яку пили у свята. Крім того, медовуха служила ліками, нею лікували застуду та деякі інші хвороби.
Ще Перший Спас називали Мокрим – у цей день, на думку наших предків, вода набувала унікальних властивостей. У Спас-на-Водах неодмінно потрібно було викупатися в річці, озері чи ставку – вважалося, що у свято вода змивала гріхи, хвороби та злі наговори, і цілий рік дарувала людям здоров’я та сили. Саме в цей час добрі господарі звали волхвів на освячення нових колодязів та очищення старих. Після Маковея купатися було вже не прийнято, оскільки літо наближалося до кінця, і ті, хто все ж наважувався поплавати в озері або річці, міг захворіти або навіть потонути.
Традиції та прикмети на Другий Спас – 19 серпня
19 серпня на слов’янські землі приходив Другий Спас – Яблучний, він же Великий. Цікаво, що до цього дня в громадах заборонялося їсти будь-які фрукти та овочі, окрім огірків. Зате з дня Яблучного Спаса настав час ласувати всім, що вродили земля. Щоправда, спершу врожай приносили волхвам. У капищі розкладалися зібрані плоди, волхви дякували матері-землі за родючість і проводили над фруктами та овочами спеціальний ритуал. Частину врожаю члени громади жертвували жебракам, звідки й приказка: «На Другий Спас і жебрак яблучко з’їсть». Вважалося, що господарі, які не поскупилися віддати частину плодів незаможним, наступного року неодмінно зберуть рясний урожай.
У день Яблучного Спасу готувалося безліч страв з яблук: з ними запікалися качки, гуси та курки, їх мучили в печі з медом, пекли різноманітні пироги. З цього дня у жінок починалася справжня «яблучна жнива». Соковиті плоди господині заготовляли про запас всіма доступними способами – сушили, в’яли, замочували, квасили…
З Другим Спасом у народі пов’язували надійні прикмети. Існувало, наприклад, повір’я, що якщо у цей день відкусити шматочок яблука від першого врожаю та загадати бажання – загадане обов’язково здійсниться. Вірили слов’яни і в іншу кумедну прикмету: якщо в день свята людині на руку двічі сяде муха, то на неї чекає незвичайна удача в житті. Мабуть, мухи в день Другого Спасу могли почуватися в повній безпеці.
Природні прикмети стосувалися переважно майбутніх холодних місяців: наприклад, якщо на Яблучний Спас стояла спека, чекали малосніжної зими, а якщо лив дощ, навпаки, побоювалися, що села та поля завалить по даху. Після Другого Спаса ночі робилися холодними, наближалася осінь, і прислів’я попереджала: «Прийшов Другий Спас – бери рукавиці про запас». Недарма цей день називали Осенинами, адже закінчувалися теплі літні дні.
Традиції та прикмети на Ладиному польоті – з 15 по 28 серпня
15 серпня розпочиналося Ладине полетіє – дні, коли слов’яни вшановували Ладу-матінку, Пречисту матір-землю. До Пречистої громада мала закінчити збирання врожаю і приступити до сівби озимих, бо земля вже готувалася до холодного часу та міцного зимового сну. А до того, як мати-земля засне, треба було подякувати їй за подарований урожай. Волхви в ці дні проводили ритуали подяки землі, дивовижні для сучасної людини: їй сповідалися в помислах, каялися за кривду, якщо така була допущена, купалися в ранковій росі, освячуючись потужною силою матері-Лади.
Недарма жіноча богиня Лада і мати-земля об’єднувалися у свідомості наших предків: одна з них символізувала жіночу плодючість, а інша – сили природи, що вічно відроджуються. І коли земля щедро обдаровувала людей своїми плодами, саме час було виявити їй шану та повагу.
У день Першої Пречистої починали заготовляти калину. Слов’яни шанували її не лише за чудово смачні ягоди, які використовували у наливках, вареннях, при лікуванні застуди, але також за ритуальну роль у весільних та похоронних обрядах. У сім’ях, де входили у вік юні нареченої, активно запасалися калиновими гронами, оскільки кожному було відомо: туди, де під дахом розвішані пучки калини, можна сміливо з’являтися зі сватами.
Колективні походи дівчат за калиною влаштовувалися на Ладине польоті майже кожен день. Це просте господарське заняття у веселої молоді перетворювалося на справжню пригоду. Прийшовши в ліс, дівчата знаходили перший калиновий кущ і заходилися водити навколо нього хороводи, співати та грати. Лише потім настав час збору ягід, з яких перші слід було з’їсти негайно, а поки жуєш їх, думати про звужене.
Юнаки в цей час влаштовували засідку на півдорозі від села, і тільки-но збирачки ягід наближалися, лякали їх і намагалися відібрати повні кошики. У процесі суперечки молодь розмальовувала один одному обличчя ягідним соком, що служило ознакою взаємної симпатії. Потім усі разом поверталися в село, і дівчата віддавали зібрану калину матерям, а ті казали: «Будь, доню, і ти червоною та здоровою калиною, непорочною та чистою до вінця!» Декілька гілок з ягодами розвішували в будинку, а решту поміщали під дахом, як знак, що в будинку є наречена.
З цих днів починалися по селах змови, оглядини та заручини, щоб восени грати весілля, щоб не переривалася жива нитка життя у слов’янських племенах.
Наступного дня після Пречистої святкувався останній, Третій Спас. Він також мав кілька назв: звався він Хлібним, Горіховим і Холщовим. У Хлібний Спас пеклися хліба з муки нового врожаю. Тісто на короваї замішували старші жінки в роді, замовляючи одночасно всіх домочадців на здоров’я. Хліба пекли в ґрунтовно протопленій печі, якщо вони добре піднімалися, вважалося, що хвороби цілий рік обходитимуть будинок стороною.
Готові короваї відносили волхвам, і лише після слав, у яких брала участь вся громада, настав час сімейного застілля. Глава сім’ї дякував богам за рясний урожай, а потім проводився ритуал частування першим хлібом. Старший чоловік у роді мав пригостити наймолодшого хлопчика, щоб рід не перервався, і вимовити при цьому: «Боги дали врожай багатий, нехай перебувають усі діти нашого роду в здоров’ї та ситості». Тепер вся сім’я приступала до частування.
На столи в Третій Спас ставилися хліб та пироги з нового борошна, яблука, мед, горіхи, м’ясні та рибні страви. Вважалося, що треба скуштувати хоча б потроху кожної страви, і тоді удача, здоров’я та добробут не залишать хату. Інша назва Третього Спасу Спас-на-Холсті, або Полотневий, – було пов’язано з тим, що на цей день зазвичай призначалися ярмарки, де жваво торгували полотном та полотнами. І якщо вже член слов’янської громади потрапляв на торжище – потрібно було купити хоч щось, інакше він ризикував весь рік провести в злиднях.
Ще Третій Спас називали Горіховим, оскільки на той час якраз встигали горіхи. Цікаво, що з ліщини слов’яни робили банні віники – згідно з повір’ям, такий віник миттєво виганяв із тіла будь-яку хворобу. Ось тільки зберігати горіхові віники слід було окремо від інших, щоб вони не втратили своєї чудової сили. За народною прикметою, рясний горіховий урожай обіцяв, що на наступний рік також добре вродиться на полях жито.
Інша прикмета обіцяла, що якщо полетіли в теплі краї останні зграї журавлів та ластівок, то до Покрови вже вдарить мороз. Якщо ж серпень виявлявся багатим на грози, осінь очікувалася довга та тепла. Останній Спас означав, що до осені залишилося зовсім небагато, та й холодні зимові дні також не за горами.
Шістдесят дев'ятий Сон Пресвятої БогородиціЦя молитва врятує та вбереже від загибелі на війні."Спочивала Марія Матінка Пресвята Богородиця у святому...
Двадцятий Сон Пресвятої БогородиціЧитайте цю молитву щодня тричі з усією вірою для захисту від будь-яких небезпек.«Стану я, благословляючись, перехрестясь....
