Сьогодні ми з вами поговоримо про псування, яке роблять через пух та перо. Ви докладно дізнаєтеся, як це псування наводять і як його можна зняти. Заради справедливості слід сказати, що псування, зроблене через подушку, з усіх порч найпоширеніша, і все через легку доступність до вашого постільного скарбу.
Ні для кого не секрет, що в літні спекотні дні кожна господиня намагається винести на подвір’я подушки, перини та ковдри, щоб на свіжому повітрі та на сонечку їх просушити. Саме цим і користуються таємні та відкриті вороги господарок подушок. Знайшовши якусь причину, наприклад, попросити у позику хліба, солі, цукру або дізнатися, у скільки йтиме улюблений серіал, непрохана гостя заходить за хвіртку тієї. кого вона люто ненавидить. Як би між іншим ця сусідка торкається ваших подушок або перин, говорячи поспіхом, наприклад, таку фразу: «Які в тебе гарні подушки, ти молодець, а я ще свої не сушила, потрібно теж винести на вулицю, поки стоїть погода!» — а про себе тим часом каже, тобто мислить: «Як ці подушки сохнуть, то нехай у цьому будинку здохнуть і т. д.».
Щупаючи подушку або просто доторкаючись до неї, можна зробити будь-яке, навіть смертельне псування. Достатньо лише подумати про себе формулу знищення. Увечері, коли сяде сонце, люди внесуть у свій будинок не тільки подушки і перини, а й біду, а якщо треба ворогові, то й швидку смерть. Подібне можна зробити не тільки через подушки, перину і ковдри, а й, наприклад, через пуховик, тому що він теж напханий пір’ям і пухом, а пір’я і пух споконвіку використовувалися для завдання псування і шкоди.
Сильний, зрілий чаклун може наслати смерть, і, не торкаючись до вашої постелі, йому достатньо подивитися через паркан на ваші подушки і ліжко. Подивиться, пошепче, і вже того ж вечора, ні про що не підозрюючи, людина вляжеться в зіпсоване ліжко, фактично в уготовану йому могилу. З цієї години день у день він знову і знову укладатиметься на перину, обійматиме м’яку подушку, яка вже як небезпечний реактор «працює» проти нього. Засинаючи, така людина не набирається сили, а втрачає їх і гине. А ще, приміром, якщо якась сусідка накинула око на свого сусіда, вона легко може до себе його приворожити. Для цього їй знову ж таки потрібно під якимось приводом увійти у двір чи будинок і доторкнутися до подушки, перини, ковдри, а про себе подумки подумати: «Сохни перо і пух. посихай. а ти. раб (такий-то), на мене день і ніч страждай і т. д. ». Загалом, викладаючи на загальний огляд свою постіль, ви ризикуєте дуже багатьом.
Практикується завжди, та й тепер практикується підсовування в подушки і ліжко різних чаклунських підкладів, наприклад, вузликів з волоссям мерину, вовною кішок і собак, косиць, сплетених з вовни мертвої вівці, цвяхів, шпильок та голок без вушків.
Зазвичай господині виявляли підклад у своїх подушках і перинах тоді, коли вони приймалися мити та чистити перо подушок, перин та ковдр. Знайшовши в них підклад, вузлики із землею та інше, вони дивувалися, звідки це могло з’явитися в їхньому ліжку. Напрошувався висновок: підсунути підклад у подушку могли тоді, коли господиня з якоїсь причини була відсутня вдома, наприклад, лягала до лікарні, їхала до дітей до піонерського табору, навідувала батьків тощо. «Справ» у сім’ї починається справжній кошмар. Люди хворіють, лаються, розлучаються і навіть не підозрюють, що причина їхнього горя лежить у подушці.
Що ж потрібно зробити, якщо ви виявите у своїх подушках підклад? По-перше, потрібно, не замислюючись і не шкодуючи, подушку спалити, але робити це слід не в огорожі свого будинку, а в полі, на такій відстані від будинку, щоб дим від подушки, що горить, не пішов у бік вашого житла. А щоб все добре і без залишку згоріло, облийте подушку бензином або гасом. Коли вогонь здійметься і повалить валом дим, потрібно вимовити:
«Хто тебе, порча, до мене приніс. На того б цю порчу вітер забрав».
Залишаючи місце згарища, ні в якому разі не оглядайтеся назад.
А тепер я навчу вас гарній змові від псування, зробленого через пір’я та пух. Попсовану людину садять на табурет так. щоб він сидів обличчям на схід. Знахарка підводиться зі спини, хреститься і спочатку читає молитву «Отче наш», а потім спеціальну змову.
Є на морі воронкове місце.
Вода на тому місці збирається,
На багато кіл розбігається.
І все, що вода забирає, на своє дно збирає.
А забери ти, вода,
З раба Божого (такого-то) псую,
Все наносне зло, всі печалі, болі та корчі.
Прикіс денний, нічний, водяний,
Пуховий, пір’яний, вогневий,
Вітровий, шепітний, відспівувальний,
Підливальний та поминальний,
Скручений, пов’язаний,
До хреста на могилі прив’язаний.
Я тебе, порча, з раби Божої (ім’я) виганяю
І тридев’ять разів тебе проклинаю.
Звідки ти, порча, приліпилася,
Звідки прийшла,
Туди б ти, порча, і навіки пішла,
Як пух за вітром буйному легко відлітає,
Так нехай порча пухова відлетить і розтане.
І будьте ви, мої слова, швидкі,
І будьте ви, мої слова, сильні.
На сьогодні, на віки, на всі світлі часи.
Амінь».
Також читають три рази по дев’ять разів ще таку змову від псування.
«Не я кажу, не я хворий лечу.
Бог лікує та допомагає,
А Богородиця благословляє.
В ім’я Отця і Сина та Святого Духа. Амінь.
Тихін преподобний, Антип Водопол,
Втішіть, утихомиріть,
Усі псування, всі хвороби заберіть.
Здуйте, зженіть і приборкайте
З усіх кісток, усіх суглобів та мозків,
З голови буйної, з печінки тезя,
З крові червоною, з білих зубів, з мозку,
З ретивого серця, з лікотів,
З брів, із ясних очей.
А хто цю псування саджував і хто її вбирав,
Тому на тім’ячко солі та золи
І не зносити цього голови.
Словам моїм ключі, ділам замки.
На сьогодні, на віки, на всі світлі часи.
Амінь».
