Семик у 2024 році – слов’янське свято початку літа

Коли Сьомік у 2024 році – дата святкування

Дата святкування Семика переходить, тобто змінюється рік у рік і залежить від дати Великодня. Семик відзначають сьомого четверга після Воскресіння Христового (звідси і назва), через тиждень після Вознесіння і за три дні до свята Трійці. Тобто в Семик у 2024 році – 9 червня.

Що це за свято

Семік — одне з найулюбленіших у народі та найяскравіших літніх свят слов’янського язичництва та раннього християнства, перші згадки якого можна знайти у літописах дванадцятого століття. З цього дня цілий тиждень слов’яни проводжали весну і зустрічали літо, просячи у найвищих сил щедрий урожай. Обряди Семика та Русального тижня мають глибокий сенс нескінченного круговороту від моменту народження до смертної години.

Родючість землі та розквіт рослинності завжди були пов’язані з жіночим початком, з уявленням про символічний зв’язок жінок із землею, що перебувала у стані плодоношення, тому Семік сприймався як свято дівчат та молодих жінок.

Після хрещення Русі та поширення християнства Семику, як і іншим язичницьким святам, стало відповідати одне з православних свят – Трійця. Але, незважаючи на це, свято змогло зберегти багато язичницьких традицій.

Семик – початок Русального тижня та Зелених святок

Тиждень, який тривав із Семиком до наступного четверга називався Русальним. Вважалося, що на Семік, з першим справжнім літнім теплом, русалки збираються на берегах водойм, у лісах і гаях, щоб зустрітися з подругами і досхочу повеселитися, а якщо вийде, то й підшукати собі кавалера, який недоречно для себе вирішив скупатися в річці або озері . Невипадково ж такі купання в Русалочью тиждень звичай суворо забороняв, щоб мешканки темних вод не залоскотали і не потягли купальника в безодню.

Головним символом Семика вважалася береза ​​– священне дерево слов’ян. На честь її тиждень після Семика отримав ще одну назву – Зелені святки.

Літні святки починалися у четвер. З ранку всім світом йшли на цвинтар і прикрашали гілками берези могилки рідних, а після обіду починалися народні гуляння, які ні вдень, ні вночі не вщухали весь найближчий тиждень.

Що не можна робити на Семік

З Семиком у народі пов’язані деякі заборони, які суворо дотримувалися нашими предками.

• Починаючи з Семиком, весь наступний тиждень не можна працювати в полі.
• Під забороною було ходити до лісу на Семицькому тижні.
• У ці дні намагалися не підходити до річок і озер, особливо опівдні і опівночі, тому що в цих місцях і в певний час можна було зустріти русалок, небезпечних для людини.
• Жінки також не ходили на річку полоскати білизну, не білили полотна, не виконували ткацьких робіт.

Обряди та звичаї Семика

Більшість обрядів на Семик — обходи полів, гуляння і трапези дівчат і молодих жінок на полі, велич жита, «водіння колоска», хитання молоді на гойдалках, виконання кругових ігор з мотивами сіяння, зростання, дозрівання маку, льону, проса — були спрямовані на отримання хорошого та багатого врожаю.

Обряд кумлення

Дівчата влаштовували до Семика обряд кумлення. Через вінок, сплетений із зелені молодої берізки і прикрашений хрестиком, дівчата цілувалися й обмінювалися хустками, намистами чи кільцями на знак особливої ​​душевної спорідненості та вірної дружби. Стаючи кумами, вони ніби робили перехід із дівництва в категорію жінок, здатних до народження дитини. Участь дівчат-підлітків у семицьких дівочих гуляннях, кумленії, хороводах закріплювало за ними статус шлюбного віку.

Обряд поминання

Семик іноді називали Великоднем померлих. Це єдиний роком день поминання заручних покійників — самогубців, опійок, які померли без покаяння, проклятих батьками, страчених злочинців, чаклунів. На кладовищах та місцях масових поховань служили вселенську панахиду. На могили заручних покійників приносили ритуальну їжу: фарбовані яйця, вино, млинці та булки, спечені з борошна, зібраного «за заповітом» по всіх будинках селища. Прямо на цвинтарі після панахиди влаштовували гуляння з «дурощами». Як поминання також роздавали нужденним милостиню.

Обряд водіння колоска

У Семик дівчата ходили в поля і «величали» жито. Існував гарний звичай «водіння колоска»: найкрасивішу дівчинку-підлітка називали колоском і вбирали в гарний сарафан і вінок, прикрашений стрічками. Потім дівчата бралися попарно за руки, а дівчинка-колосок переступала у них по руках. Ця процесія зі співом заклинальних пісень йшла в поле, де дівчинка зривала жменю жита і розкидала колоски по дорозі назад. Виконавниці обряду після повернення до села пригощали своїх батьків та односельців колективною брагою.

Обряд завивання берези

Головним обрядом Русалочого тижня було завивання або заламування берізки та плетіння вінків із березових гілок та квітів. Пов’язаний він був із давнім культом матері-богині, тому присутність чоловіків на таких обрядах була святотатством — чоловічий погляд міг зіпсувати завиту берізку. В обряді брали участь лише дівчата або молоді жінки, які не мали дітей.

За традицією вони йшли в поле або в ліс, вибирали там дерево, що самотньо стоїть, з жартами і піснями прикрашали його намистами і стрічками і, щоб догодити русалкам, які дуже люблять гойдатися на гілках берези, сплітали гілки у вінки. Звідси й пішов вираз «березу заламати».

Здійснивши обряд прикраси деревця, дівчата сідали в його тіні, причому вважалося: яка сяде першою, та й заміж вийде першою.

Тут же розстилали на землі скатертину і робили обрядову трапезу, яка включала низку обов’язкових страв: пиво, квас, пасочки, сир зі сметаною та яєчню. І лише тепер можна розпочинати хоровод.

У всіх цих діях був певний сенс: так дівчата могли потоваришувати, «покумитися» з русалками, які могли розповісти їм майбутнє.

Ворожіння на Сьомік

Семицький тиждень не просто так називався зеленими святками. Як і в зимові святки, цей період вважався сприятливим для різноманітних ворожінь.

На Семик дівчата заплітали вінки і загадували на них бажання. А через три дні, на Трійцю, вирушають у ліс дивитися, що сталося з вінком — чи він зберігся, чи розвинувся. Було повір’я, що якщо вінок зав’яне, то лиха і смерть чекають на дівчину, що заплітала цей вінок, або того її близького, на кого цей вінок був сплетений. Якщо вінок не засихав, то бажання, загадане нею під час плетіння вінка, обов’язково мало збутися.

Потім за допомогою вінків дівчата гадали, яка доля на них чекає. Для цього вони кидали вінки у річку. Руками у воду вінок кидають досить рідко, зазвичай дівчина близько підходить до води, низько нагинається над нею, щоб вінок сам упав з голови. Іноді для більшої вірності ворожіння дівчата для цього ставали до річки спиною та вигиналися назад.

По тому, як пливли вінки, в який бік, з якою швидкістю, кружляли на місці чи ні, дівчата гадали, що на них чекає. Іноді, щоб допомогти їм розібратися, що означає та чи інша поведінка вінка, з ними на річку вирушала навчена роками жінка похилого віку. Безліч трактувань існує серед селян, що живуть у різних областях. Проте є й якісь спільні риси. Наприклад, вінок, що потонув, обіцяв дівчині смерть або зраду коханого, від того, в який бік вінок плив, залежало, куди вона вийде заміж.

Магія Семика

Захисний ритуал від чаклунства

Цей ритуал здійснюють наступного дня після Семика, у п’ятницю перед Трійцею. Замісіть тісто і зліпите стільки коржів, скільки членів у вашій сім’ї. Перед тим як пекти, ставте на коржиках хрести і говоріть:

“Відхрещуюсь хресним знаменням,
Хлібом, Богом даним, від справ та хвороб чаклунів
Усіх мастей, з усіх волостей.
Як цей коржик у мені перевариться, в г…о перетвориться,
Так, що не почав би кодун
Проти моєї сім’ї, для нього г….ом обернулося.”

Кожен член сім’ї з’їдає корж.

Змова на кохання для дівчини

У четвер перед Трійцею потрібно сплести з польових квітів вінок, тричі перехрестити, заговорити та кинути його у проточну воду. А потім, не обертаючись, повернутись додому. Змова така:

“По полю зелену дівчата гуляють, квіти збирають, віночки плетуть та у воду кидають. Наречений-ряджений, ти вінок-то зрозумій, мені, рабе Божої (ім’ярок), віддай. На віки століттям. Амінь”.

Пізніше, з прийняттям православ’я, стародавнє язичницьке свято було приурочено до свята Трійці, але обряди його практично не змінилися: так само всім селом прибирали могилки і поминали померлих, так само дівчата ходили завивати березу, хіба що під час «кумівства» подружки стали обмінюватися не стрічками та хустками, а хрестиками. З давнім сенсом Семика за століття сталося те саме, що і з одним з її ритуальних гімнів «У полі берези стояла», давно став просто улюбленою народною піснею.