Вчорашнє – мила дитина раптом різко виросла і почала зухвальства, вважати себе найрозумнішим, зате успішність з’їхала, щоденник рясніє зауваженнями… «Нічого не вдієш – важкий вік!– зітхають батьки.
Довгий час девіантна (асоціальна) поведінка підлітків списувалась на вікову кризу, гормональний сплеск. Але зараз психологи впевнені: ключовим моментом у неадекватній та агресивній поведінці підлітка є взаємини з батьками від самого його народження.
Витоки проблеми «важкого віку» у дітей
Бажаність появи на світ дитини, спілкування з матір’ю перші три роки життя, стосунки з батьком та іншими ключовими фігурами з найближчого оточення, прийняття однолітками, взаємодія з вчителями початкової школи – всі ці емоційні моменти до 10-12 років впливають на поведінку підлітка у перехідному віці . Дуже часто мати скаржиться: «Зовсім від рук відбився!», забуваючи при цьому, як вона, замість сидіти з однорічним малюком, вийшла на роботу («А що робити, час такий!»). Залишила його спочатку на бабусю, потім на вихователів у дитячому садку. Або батько з раннього дитинства тисне на самооцінку сина: «Та куди тобі!»
Сучасні батьки сприймають виховання дітей як задоволення їх матеріальних потреб – у їжі, даху над головою, модному одязі, гаджетах. У гонитві за зароблянням грошей багато хто забуває про духовний бік виховання. Абсолютна батьківська любов і прийняття, психологічна підтримка та розмови до душі, розуміння і тепло – все це теж відноситься до життєво важливих потреб дитини. Діти, позбавлені цих складових у вихованні, у пубертатному періоді стають некерованими та агресивними. Вони ставляться до батьків як джерела матеріальних благ, а авторитетом і прихильністю для них стає хтось інший – наприклад, лідер дворової компанії або якесь співтовариство в Інтернеті. Сьогодні, коли почастішало маніпулювання дітьми різними віртуальними клубами, ціна батьківської неуваги дуже висока. Придивіться до своєї дитини, запитайте себе: «Як багато часу я проводжу із сином (дочкою)?» та «Чи щаслива моя дитина?» Якщо відповіді на ці запитання вас не задовольнили, не поспішайте впадати в тугу. Досі можна виправити.
Як вирішити проблему «важкого віку» у дітей
Коли ви бачите, що підліток поводиться неадекватно і не слухається вас, важливо розуміти: будь-яка категорична заборона з батьківського боку буде сприйнята як спроба повернути авторитет, що викличе зворотну реакцію – бунт. Тому стукати кулаком по столу – це не вихід. Зараз час домовлятися із вашим «важким» підлітком.
Якщо ви хочете змінити ваші стосунки з дитиною, то почніть з себе.
- Намагайтеся зрозуміти свої помилки і прийміть факт втрати вашого впливу на дитину. Почніть стосунки із сином чи донькою з чистого аркуша. Для цього не соромтеся сказати підлітку: «Розумієш, я багато в чому була не права і каюсь. Давай почнемо все спочатку. Так, я неідеальна мати, але дуже хочу нею стати».
- Ваша дитина виросла, ставтеся до неї як до особистості. Приймати його за рівного вам не варто – все ж таки юридично ви ще дбаєте про нього і несете відповідальність. Але не забувайте, що він особистість зі своїми інтересами та бажаннями.
- Щиро цікавтеся справами та проблемами підлітка, його внутрішніми переживаннями. Ознайомтеся з його друзями, зайдіть на сайти, які він любить.
- Намагайтеся приділяти йому більше часу: сімейні прогулянки, походи, розваги стануть доброю традицією та підуть на користь вашій дитині.
- Прийміть дитину такою, якою вона є. З усіма його недоліками. Забезпечте йому підтримку та емоційне тепло: «Я теж була у твоєму віці і знаю, як це».
- Відмовтеся від криків, погроз, шантажу. У конфліктній ситуації краще дійти компромісу, навіть письмово оформленої угоди (виконувати її обов’язково для обох сторін).
- Зійдіть з п’єдесталу всезнаючого, далекого і байдужого дорослого. Стати своїй дитині близьким другом, опорою та підтримкою.
- Не перекладайте емоційну відповідальність на дитину. Замість «Ти погано поводишся», говоріть про свої почуття: «Мені прикро це чути», «Я засмучена, що ти…»
- Запишіться на консультацію до сімейного психолога, якщо ви відчуваєте, що зробили все, що могли, і це не спрацювало. Фахівець допоможе розібратися у ваших взаєминах та налагодити контакт підлітком.
Проводьте з дитиною більше часу: сімейні прогулянки, поїздки за місто допоможуть вам стати ближчими один до одного.
