Скандал у будинку, де є підліток, часто починається з вигуків батьків: Ти що, нас за ідіотів тримаєш?! Обурені батько чи мати у ці хвилини, звісно, розраховують на негативну відповідь. На жаль, вони рідко отримують його.
Падіння авторитету батьків
Чому діти, які раніше вважали своїх батьків чи не всемогутніми чарівниками, у підлітковому віці докорінно змінюють свою думку? Насправді у цьому немає нічого дивного. З 10 до 16 років підлітки переживають період розчарування у колишніх ідеалах. Під роздачу потрапляють, на жаль, батьки. Психологи цей період емоційного відокремлення дітей від сім’ї називають «підлітковою емансипацією». Батьки перестають бути авторитетами з усіх питань, а життя підлітків з’являються інші значні дорослі, які відкривають їм нові світи.
Звичайно, батькові з матір’ю важко пережити «падіння з п’єдесталу», але й їм варто виявити мудрість, адже це не назавжди. Якщо ж вони сердитимуться на дітей, звинувачуючи їх у черствості та невдячності, то перехідний період затягнеться надовго. А то й зовсім закінчиться тим, що відділення дитини від сім’ї не відбудеться, і поруч зі старими завжди буде самотній, інфантильний синок, що лисеє.
Ідеологічна розбіжність
Конфлікт поколінь, часу та технологій породжує величезний розрив між дітьми-підлітками та їхніми батьками. Діти починають помічати, що тато не все може, а мама не розуміє і половини тих термінів, якими вони обмінюються між собою, обговорюючи нові ігри та фільми. У такі моменти батьки здаються їм жалюгідними, відстали від життя, несучасними. Стає, соромно йти з ними поруч вулицею і зовсім неприйнятно вибирати та купувати разом із ними речі. Що вже казати про спільні свята?
У цей час батьки і діти розходяться ідеологічно. Молоді прагнуть спробувати світ «на смак», нічого не бояться, йдуть на ризик, зухвальства самого життя, пускаються в безшабашні авантюри.
Дорослі, подібно до тюленів, схиляються до обережності та осілості. Лежать на ортопедичних диванах перед телевізорами, дивляться страшилки в новинах і тільки й роблять, що намагаються вберегти своїх жовторотиків від «небезпечних витівок», забороняючи найцікавіше з кращих спонукань.
Вечорами «старі», розлютившись, згадують свою молодість, обговорюють якихось невідомих музикантів, старомодні книжки і посміхається, коли дитині дзвонить його подружка. Вони не вірять у те, що це серйозно, а підліток біситься, що його батьки такі закостенілі особи. Вони навіть не бачать його справжнього кохання на все життя!
Батьки бояться змін, вони не схильні підтримувати кардинальні рішення, у підлітках все бунтує проти всіх систем, в які вони вписані. «Ми свій, ми новий світ побудуємо», – гарячиться дитина, що підросла. «Плавали, знаємо!» – відповідають йому скептично налаштовані батьки, які вросли корінням у своє тихе бюргерське життя.
Схожі новини:
Згадайте себе…
У підлітковому віці діти часто мріють мати батьків, яким хотілося б наслідувати, якими хотілося б пишатися та хвалитися перед оточуючими. Але їм здається, що їхній батько з матір’ю не такі, і вчорашнім дітям доводиться шукати ідеали на стороні. У результаті вони вражаються тими, хто має багато грошей, круті гаджети та машини, високий статус та картинну зовнішність.
Що робити в цей період батькові з матір’ю? Здатись? Змиритись? Визнати себе ідіотами? Звичайно, ні. По-перше, згадати себе у 14-16 років і спробувати зрозуміти та прийняти своїх дітей, навіть такими колючками, які вони є зараз. Зрозумівши, навчитися слухати, навіть якщо не згодні з їхньою думкою. Поволі підсовувати книги та фільми, де стверджуються нематеріальні цінності співчуття, доброти, взаємодопомоги. Та й самим взяти до рук літературу з психології, де фахівці з виховання підказують, як пережити перехідний вік у дитини.
Хорошим вкладенням у відносини з підлітком-бунтарем стануть курси чи заняття з розвитку емоційного інтелекту. Що б там не думали про себе діти про своїх «старих», вміння розуміти і контролювати емоції ніколи не дозволить їм заявити в обличчя батькам, що ті ідіоти.
