Як пережити перехідний вік у підлітка

Визначення «перехідний вік» звучить практично як діагноз і викликає у батьків нервове тремтіння. Його симптомами прийнято вважати неврівноваженість, нервові зриви, агресію та некерованість підлітка. Чи неминучі подібні проблеми і чи існує спосіб пережити період дорослішання безболісно?

Коли настає перехідний вік у підлітка

Час настання перехідного віку кожної дитини індивідуально, переважно він починається з 10-13 років і триває до 15-17 років. Цю кризу багато батьків переживають не менш гостро, ніж їхнє чадо. Ще б пак: здається, ще вчора ваш рожевощокий карапуз грав у пісочниці, а тепер раптом забороняє заходити у свою кімнату без стуку, збирається зробити пірсинг і не вважає батьків авторитетом.

Що ж, ваша дитина дорослішає – треба визнати цей факт. І можливо, на цьому етапі вам доведеться кардинально перебудовувати взаємини з ним. Якщо для малюка ваш авторитет не піддається сумніву, то підліток починає критично ставитися до ваших слів та вчинків. Він усвідомлює себе як повноправну особистість, відстоює право на власну думку та вимагає поваги до своїх інтересів. Спілкування в авторитарному тоні викликає у підлітку лише бурхливий протест та бажання йти наперекір.

Найкращий спосіб впливу на юного бунтаря – розмова на рівних. Так, замість того щоб загрожувати ременем за повернення додому пізніше за призначену годину, краще розкажіть, як ви хвилюєтеся і переживаєте, коли він затримується.

Самостійність у підлітка

Підліток починає прагнути до самостійності та незалежності. Саме собою це добре, але зайва самовпевненість нерідко призводить до неприємностей. Дитині здається, що вона все знає і вміє. Насправді, це, звичайно, не так, але навіть не намагайтеся з ним сперечатися. Повчання та моралі залишаться не почутими – ви, звичайно ж, «нічого не розумієте» і «відстали від життя».

Авторитет однолітків для тінейджерів у цей період вагоміший за батьківський. Особливо якщо у «предків» вони не знаходять підтримки та розуміння. Щоб не здаватися своєму чаду ворогом номер один, не заперечуйте його право на самостійні рішення, але зауважте, що й відповідальність за свої вчинки йому доведеться нести самому. Важливо підкреслювати, що ви вірите в дитину і довіряєте її розсудливості – адже вона вже не дурненька дитина.

Хочете дати пораду – утримайтеся від повчального тону, краще ненав’язливо розкажіть повчальну історію зі свого життя, висновки з якої надайте дитині зробити самостійно. Намагатися постійно тримати сина чи дочку у вузді та контролювати кожен крок марно. По-перше, заборонений плід солодкий подвійно, і, як то кажуть, за бажання можливість знайдеться завжди, а по-друге, батьківська гіперопіка позбавляє підлітка можливості повірити у свої сили та жити своїм розумом. У деяких випадках прагнення вирватися з-під нав’язливої ​​турботи викликає епатажну поведінку.

Всі ми вчимося методом спроб і помилок. Не дорікайте дитині за промахи, краще навчіть її важливому правилу: за свої дії потрібно відповідати, а помилки наскільки можна виправляти.

Максималізм у перехідному віці

Підлітковий вік – пора максималізму. Для підлітка немає півтонів. Усі почуття переживаються яскраво та глибоко. Якщо любити – то до поклоніння, ненавидіти – до тремтіння, переживати – до глибокої депресії. Судження завжди категоричні і не допускають жодної лояльності. Разом з тим підлітки дуже вразливі, і будь-яка дрібниця може викликати в їхній душі справжній Армагеддон. Подруга пішла гуляти з кимось іншим – зрада, яка не прощається! Попало послизнутися на очах у об’єкта симпатії – ганьба, з якою неможливо жити далі.

Тільки не намагайтеся говорити дитині, що її трагедія не варта виїденого яйця, і не надумайте іронізувати! Насмішками ви можете настільки підлити олії у вогонь, що наслідки можуть бути непоправними. Пам’ятайте, що переживання підлітка щирі та серйозні. Ваше завдання – підтримати дитину, допомогти їй впоратися з емоціями та пережити нелегку для неї ситуацію.

Самокритика у підлітковому віці

У підлітковому віці дитина починає критично ставитися не тільки до оточуючих, але й до себе самої. Він із пристрастю вишукує в собі недоліки і переживає з їхнього приводу. Ваше завдання – сформувати у нього адекватну самооцінку. Не варто заперечувати очевидне – наприклад, переконувати пухку дівчинку, що в неї чудова постать, а щуплого хлопчика – що він богатир. Це прозвучить не як підтримка, а як глузування. Та й однолітки не будуть такими лояльними, тож зіткнення з реальністю неминуче. Краще разом з дитиною вирішіть, як можна виправити хвилюючу його ваду. Скажімо, записатися до спортзали, вилікувати прищі, виправити прикус.

Якщо якийсь недолік не піддається виправленню, обговоріть, чи він заважає жити, і акцентуйте увагу на виграшних сторонах зовнішності. Не відмахуйтеся від дитини: мовляв, підростеш, саме минеться – для дитини важливо не «коли», а «тут і зараз». І в жодному разі не можна навмисне підкреслювати або висміювати недоліки: «Куди лізеш, якщо ростом не вийшов?», «Поклади млинець, а то скоро джинси тріснуть по швах!».

Упереджена увага до своєї зовнішності пов’язана з прагненням подобатися протилежній статі. Любовні, та й взагалі життєві невдачі безпосередньо пов’язуються з недоліками: «Звичайно, якби не ці прищі/ будь я стрункішою/вищою на зріст, все було б чудово». Отже, «якщо я некрасивий, ніколи не буде мені в житті щастя».

Закоханість у перехідному віці

Підлітковий вік – це час першої закоханості. Лібідо, що прокидається, тягне до протилежної статі, а відсутність досвіду побудови взаємовідносин веде до переживань і розчарувань. Пам’ятайте, що підліток дуже легко може стати жертвою маніпуляцій досвідченішого чи старшого «друга». Наприклад, вступити в інтимну близькість із бажання відчути себе дорослим, «довести кохання» або просто «на слабко». Тому батькам бажано обговорити з підлітком питання взаємини із протилежною статтю, у тому числі й сексуальні.

Якщо син чи дочка не йдуть на прямий контакт, підберіть відповідну літературу та залиште у зоні видимості дитини. Будьте впевнені, вона не залишиться поза увагою. Якщо дитина зважилася довірити вам серцеві таємниці, поставтеся до цього серйозно. У жодному разі не розголошуйте те, що було сказано вам по секрету, інакше назавжди втратите довіру. Якщо щось вам здається неправильним, не засуджуйте та не звинувачуйте дитину, краще спокійно викладіть та аргументуйте свою точку зору.

Перехідний вік – це час, коли дитина робить перші кроки у дорослому житті, нічого про неї по суті не знаючи. Тому важливо встановити з дитиною довірчі стосунки, щоб бути в курсі того, що відбувається в його житті, та вчасно прийти на допомогу. Важливо, щоб він розумів, що може звернутися до вас у важкій ситуації, не боячись лайки та засудження. Найкращий спосіб зрозуміти підлітка – згадати себе у його віці. Як кажуть психологи, у кожному з нас живе «внутрішня дитина» як одна із сторін особистості, і, дозволяючи собі хоча б зрідка поглянути на світ із цієї позиції, вам буде легше зрозуміти свого сина чи дочку, а отже, і знайти шляхи до порозуміння .