День поминання померлих у суботу напередодні дня пам’яті великомученика Димитрія Солунського (8 листопада за новим стилем) було встановлено після кровопролитної битви на Куликовому полі, що відбулася у свято Різдва Пресвятої Богородиці у 1380 році. Спочатку в цей день молилися за упокій саме тих, ціною чиїх життів було здобуто перемогу. З часом Димитрієвська субота стала днем, коли поминають усіх «від віку (з початку часів) покійних» християн. Як і в інші батьківські суботи, вранці відбуваються заупокійна Літургія та панахида. Напередодні увечері служить Велика панахида – Парастас. Переклад цього слова з грецької – «предстояння», «клопотання» – відображає сенс і значення батьківських субот для віруючих. Люди, чий шлях земний закінчився, вже не можуть виправити своїх помилок і покаятися у своїх гріхах, але живі можуть просити у Господа милості для них. Щодня християни моляться за померлих близьких, а 7 разів на рік вся Російська Православна Церква звертається до Бога, заступаючи за всіх своїх померлих чад. Димитрієвська субота – остання батьківська субота у 2024 році. Наступна батьківська субота – 18 лютого 2024 року.
Дмитрівська субота: традиції та звичаї
Православні еа Дмитрівську суботу обов’язково ходили до церкви – подавали записки з іменами покійних родичів та замовляли службу “за упокій”. У народному календарі слов’ян цей день називався Осінні Діди або Дідова субота. Дмитрівська субота у наших далеких предків була днем переходу від осені до зими. Тож якщо після свята Покрови залишалися незакінчені справи, то до цього дня намагалися все закінчити та завершити підготовку до морозів.
Як і в інші поминальні дні, жінки були зайняті генеральним прибиранням. Прибирали у дворах, вимивали усі лавки, вікна, столи. Намагалися побілити або полагодити все, що цього потребувало. Перед Дідовою суботою вся сім’я обов’язково мала вимитися, після чого залишали воду і віник для покійних родичів.
У Дмитрівську батьківську суботу вечеря була особливою і проходила трохи інакше, ніж в інші поминальні дні. Згадувати померлих починали вже з п’ятниці і для цього обов’язково купували нову білу скатертину, якою застеляли поминальний стіл. Господині готували традиційні слов’янські поминальні страви – кутю, узвар, млинці, пироги, а також улюблені страви покійних родичів. Також кожна господиня намагалася приготувати якнайбільше страв з м’яса – жарке, холодець і навіть шинку можна було зустріти на столах.
На стіл, що у п’ятницю, що у суботу обов’язково ставили свічки. Вважалося, що сім’я у такий спосіб дає знак померлим, що про них не забули та згадують. Обов’язково згадували про те, які були померлі за життя, про їхні добрі якості та вчинки. Також найстарші в сім’ях розповідали молоді історію родини та родовід.
У п’ятницю, напередодні Дмитрівського батьківського дня, після того, як вся родина повечеряла, господиня будинку прибирала весь стіл, накривала його чистим скатертиною і розставляла столові прилади з їжею. Потім вона запрошувала всіх покійних родичів до столу. Наступного дня в суботу за поминальною трапезою кожен член сім’ї відкладав по одній ложці від кожної наїдки в окрему тарілку, а потім це все залишали на ніч для покійних. Це робилося для того, щоб душі померлих змогли прийти додому та насититися разом із усією родиною. Поруч із тарілками ставили миску з водою та рушник, щоб вони змогли омитися після трапези.
У Дмитрівську суботу обов’язково допомагали жебракам та голодуючим – роздавали щедру милостиню, годували пирогами та просили їх молитися за душі тих, хто пішов.
Схожі новини:
Як згадувати у Дмитрівську батьківську суботу
Поминання починається у храмах на вечірньому богослужінні у п’ятницю напередодні батьківської суботи на великій панахиді (парастас). Всі тропарі, читання та співи якої присвячені молитві за померлих.
Вранці в саму поминальну суботу відбувається заупокійна Божественна літургія, після якої служать спільну панахиду.
Для поминання, окремо на літургію парафіяни повинні приготувати поминальні записки, в яких великим зрозумілим почерком треба писати імена в батьківському відмінку, кожне ім’я з нового рядка. Імена мають бути написані у церковному вигляді (наприклад, Сергія, Татіани) і повністю, як написано у паспорті (Петра, а не Петі, Олександра, а не Сашка). Як пожертвування люди приносять у храм продукти: хліб, солодощі та фрукти.
У Димитріївську батьківську суботу відвідують могили померлих родичів, у церквах та на цвинтарях служать панахиди та заупокійні літії, влаштовують поминальні трапези. Звичайно, трапези – це не спиртні виливи, це просто данина традиції, яка була встановлена ще у 1380 році, а покійним потрібні лише наші молитви за них. Адже їхні душі вже не можуть творити добрі справи, які змогли б умилостивити Бога. Якщо у Вас не вдається відвідати храм або цвинтар – помоліться за упокій тих, хто почив дома.
