Поки людина твереза, напоїть її замовленою водою. Змову на воду читають такою:
“Боже, благослови та допоможи!
В ім’я Отця і Сина та Святого Духа. Амінь.
Як народився раб Божий (такий собі)
від своєї матінки,
Вчинився від рідного батюшки,
Їв хліб, пив молоко і не відходив
Від батьківських рук далеко,
Так би він почув мої слова
І привів би до тіла біле мої справи.
На всі дні, на годинник, на всі часи.
А ти, раб Божий (такий), від вина зелена
відхилиться,
Від буйного хмелю затятого відмовся.
Немає тобі ні імені, ні вотчини при вини,
Ні вдень при сонечку,
Ні в ніч на місяць.
І боліла б у тебе голова бідна,
Коли візьмеш у руки медову брагу.
І пробрав би тебе пронос,
Коли чарку з вином до своїх губ ніс.
Ой ви, крові матері та батька,
Говорю я від вашого обличчя:
Вину зелену в цьому будинку не бути
І хмільну медову брагу
Тобі (ім’ярок) не пити.
Ключ моїх слів,
Замок моїм справам.
В ім’я Отця і Сина та Святого Духа.
Амінь”.