Ця змова допоможе тим людям, з якими з якоїсь причини ніхто не спілкується – на роботі ніхто не товаришує, секретів не довіряють і навіть подруг немає.
Ідіть до церкви в жіночий день тижня, тобто і середу чи п’ятницю. Станьте біля храму і, як народ повалить до церкви на службу, дивіться на позолочені куполи і кажіть:
“Як на цю церкву весь народ зариться і дивиться,
У храм народ поспішає і поспішає,
Так би і на мене (ім’я) люди Божі дивилися б,
Відірвати від мене своїх очей не хотіли.
Дивилися б, серцем мліли б
На мене старенькі та старі,
Червоні дівчата та мужики.
Здавалося б я їм гарніше червоного сонця,
Світліше чистого срібла.
Потрібніше і миліше різного добра.
На серці люди мене б приймали
І до свого будинку запрошували.
Любили б мене, як мати любить дитину
І як кобила любить лошати.
Як Цар-Батько любить свій престол,
Ревнива дружина стежить, щоб чоловік не пішов.
Як мандрівник жадає у дорозі води та їжу,
Нехай так само я у будь-яке серце увійду.
В ім’я Отця і Сина та Святого Духа.
Нині, повсякчас, на віки віків. Амінь”.