Роки життя Іоанна Кронштадського
Зміст статті:
31 жовтня 1829 – 2 січня 1909 (19 жовтня 1829 – 20 грудня 1908)
У жовтні 1829 року в Архангельській губернії в однієї бідної сім’ї народився хлопчик. Дитина була настільки слабка, що віруючі батьки тут же вирішили її хрестити – може, це допоможе малюкові видертися. І допомогло ж! Нарекли його на честь преподобного Іоанна Рильського.
Змалку Іван ріс, шануючи Господа Бога. Батько з матір’ю, що сповідували православ’я, рано відвели його до церкви, а пізніше віддали до парафіяльного училища, щоб пізнавав божественну грамоту. Ось тільки навчання Іванові не давалося. Хлопчикові доводилося годинами просиджувати на колінах перед іконами, просячи, щоб Господь дарував йому хоч трохи тямущості. Його благання були почуті, і закінчував Іван училище вже в ранзі найкращих учнів. Завдяки хорошому навчанню юнака за казенний рахунок відправили вчитися до російської столиці – Санкт-Петербурга.
Там, будучи студентом духовної академії, Іван побачив дивний сон. Він у одязі священнослужителя стоїть на службі в соборі міста Кронштадта. Те, що сон був віщим, Іван зрозумів, коли через деякий час йому запропонували служити в тому самому соборі, який він бачив у своєму сновидінні. Пропозиція надійшла від настоятеля собору, який також хотів видати заміж за юнака свою дочку. Що ж, значить на те Божа воля – вирішив Іван і на шлюб погодився, тільки відразу обмовився – дітей подружжя не матиме.
Проповідь, що ллється із серця
Як тільки в 1855 році Іоанна висвятили в священики і дали йому під опікою Андріївський собор у Кронштадті, він тут же завзято взявся за роботу. Щодня відвідував халупи та землянки людей, яким потрібна була його допомога – духовна, фізична, матеріальна. Гроші в нього не затримувалися – він одразу роздавав їх біднякам. У Андріївському соборі Іоанн прослужив 53 роки, аж до смерті. Його навіть стали називати Кронштадтським – настільки зрісся він із цим місцем. Паралельно зі служінням Іван викладав у місцевому училищі та гімназії. Учні були готові слухати його годинами. Любили приходити на проповіді священика та парафіяни. Говорив Іван завжди голосно, емоційно, бувало, навіть плакав, коли мова заходила про щось, що особливо торкалося душі.
Чудеса Іоанна Кронштадського
Сучасники Іоанна Кронштадтського стверджують, ніби перше диво зцілення за його молитвами сталося у лютому 1867 року. Тоді був тяжко хворий один хлопець і батюшку попросили помолитися за його здоров’я. Той спочатку злякався – чи має він право волати до Всевишнього. Але, на його подив, молитви були почуті, і юнак одужав. Усіх інших чудес не перелічиш. Кажуть, якось він зустрів на вулиці п’яницю. Підійшов до нього, глянув у вічі і сказав: «Навіщо ж ти, голубчику, п’єш?» І пішов далі. А п’яниця з того часу більше ні краплі спиртного в рот не взяв!
Схожі новини:
Скільком людям батюшка допоміг не лише молитвою, а й ділом! Створив у 1880-і роки «Будинок працьовитості», де розташувалися майстерні, робітничий будинок, школа для незаможних, дитячий притулок. Слава про Івана Кронштадтського рознеслася так швидко, що незабаром він і кроку не міг ступити, не будучи оточеним десятками людей. За допомогу вони жертвували гроші, але Іван не залишав їх себе – передавав біднякам. На його проповідях і службах важко було вільне місце. Батюшка часто влаштовував загальну сповідь, оскільки прийняти кожного окремо він не міг.
У грудні 1904 року Іоанн тяжко захворів – його мучили біль у сечовому міхурі. Ходили чутки, що почалися вони недарма. В одному з будинків, куди він прийшов допомогти, його зустріли непривітно і завдали каліцтва. Скандал Іван піднімати не став, знаючи, що в нього знайдуться заступники, народ влаштує самосуд. Залишив усе на волю Божу…
Батюшки не стало взимку 1909 року, а парафіяни ще довго згадували «його очі, в яких відбивалося небо та співчуття до всіх людей». У 1990 році православна церква зарахувала Іоанна Кронштадтського до лику святих.
Ікона Іоанна Кронштадтського
Молитва Іоанну Кронштадтському
«О великий угодник Христовий, святий праведний Іоанн Кронштадтський, пастирю дивний, швидкий помічник і милостивий предстателю! Возносячи славослів’я Триєдиному Богу, ти молитовно закликав: Ім’я Тобі – Любов: не відкинь мене помиляючого. Ім’я Тобі – Сила: зміцни мене, що знемагає і падаючого. Ім’я Тобі – Світло: просвіти душу мою, затьмарену життєвими пристрастями. Ім’я Тобі – Мир: помири мою душу мою. Ім’я Тобі – Милість: не переставай милувати мене. Нині вдячна твоїй заступництві всеросійська паства молиться тобі: Христоіменитий і праведний угодник Божий! Любов твоєї осяй нас, грішних і немічних, сподоби нас принести гідні плоди покаяння і неосудно причащатися Христових Таїн. Силою твоєю віру в нас зміцни, у молитві підтримай, недуги та хвороби зціли, від напастей, ворогів, видимих і невидимих, позбав. Світлом лику твого служителів і предстоятелів Вівтаря Христового на святі подвиги пастирського діяння подвигни, немовлям виховання даруй, юне настав, старість підтримуй, святині храмів і святі обителі осені! Помири, чудотворче і провидче преізряднейший, народи країни нашої, благодаттю і даром Святого Духа звільни від міжусобні лайки, розточені збери, спокушені обернути і згуртувати Святої Соборні та Апостольської Церкви. Милістю твою подружжя в мирі й однодумності дотримуйся, чернечим у справах благих успіх і благословення даруй, малодушні втіхи, що страждають від духів нечистих свободи, у потребах і обстановках існуючих помилуй і нас на шлях спасіння настав. У Христі живий, отче наш Іоанні, приведи нас до Невечірнього Світла життя вічні, нехай сподобимося з тобою вічного блаженства, хвалить і звеличує Бога на віки віків. Амінь».
Ранкова молитва Іоанна Кронштадтського
«Боже! Творче та Владико світу! глянь милостиво на творіння Твоє, прикрашене Твоїм божественним чином у ці ранкові години: нехай живе, нехай просвітить Твоє Око, темрявами тим крат світло променів сонячних, мою душу темну і умертвлену гріхом. Отими від мене зневіра і лінощі, даруй же мені веселість і бадьорість душевну, та в радощі серця мого славлю Твою благость, святість, Твоє безмежне велич, нескінченні Твої досконалості на кожну годину і на кожному місці. Ти бо Творець мій і Владико живота мого, Господи, і Тобі належить слава від розумних створінь Твоїх на всяку годину, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь».
