Міжхребетна грижа – серйозне захворювання. Якщо вчасно не розпочати лікування, наслідки можуть бути дуже важкими. Проблеми з хребтом – справжня біда нашого часу. Рік від року ще молоді діагностують сколіоз, остеохондроз і міжхребцеву грижу.
Наш хребет утворений окремими ланками – хребцями. Між ними є прошарок – міжхребцеві диски (хрящі), які надають спині гнучкість та служать амортизаторами при ходьбі, оберігаючи хребці від стирання. Кожен диск складається з напіврідкого ядра та зовнішньої стінки (фіброзного кільця). Якщо диск випинається назовні, може статися розтріскування або розрив фіброзного кільця. Це і є міжхребцева грижа. Найважча форма патології – коли при розриві кільця його желеподібний вміст випадає назовні.
При грижі хворий відчуває сильний, різкий біль – диск, що «стирчить», тисне на нервові закінчення, пов’язані з прилеглими органами. Чим сильніше ушкодження хряща, тим інтенсивніше виражений больовий синдром. Якщо запустити хворобу, постраждають не лише зачеплені органи: сама можливість рухатися під питанням. А у важких випадках не виключено паралічу і навіть смерті.
Причини міжхребцевої грижі
Спровокувати міжхребцеву грижу можуть травма спини, різкий нахил або поворот тулуба, велике вертикальне навантаження, через яке він сплющується, порушення обміну речовин (хрящі не отримують необхідних речовин з їжі та втрачають свою еластичність та міцність), шкідливі звички.
Заняття спортом і робота, пов’язана з підняттям важких речей або неправильним становищем тіла, теж нерідко призводять до пошкодження міжхребцевих дисків. Наприклад, часті пацієнти вертебролога (фахівця з хвороб хребта) – далекобійники та вантажники.
Люди з надмірною масою тіла частіше страждають від проблем зі спиною, ніж люди з нормальною вагою: їхній хребет постійно перевантажується, диски швидше зношуються. Спадковість також грає свою роль, як і літній вік. Наявність остеохондрозу – ще один поширений фактор розвитку патології диска.
Симптоми
Найчастіше грижа розвивається поступово – різке випадання диска відбувається лише за травмі. Тому при появі перших симптомів потрібно звернутися за медичною допомогою – тоді процес руйнування хрящів можна зупинити. Локалізацію проблемного хребця визначити нескладно навіть на початковому етапі – на нього вкаже біль, що ниє, у відповідній ділянці хребта.
На наступній стадії захворювання з’являються болючі відчуття або дискомфорт в органах, суглобах і м’язах, що знаходяться на рівні даного хребця, і кінцівках – адже хребет контролює всі ділянки нашого тіла. Невипадково багато хто вважає їх за симптоми зовсім інших захворювань, навіть не здогадуючись, що корінь проблеми – у «зламаному» хрящику.
- Шийний відділ: головний біль, невелике запаморочення, стомлюваність, зниження працездатності, стрибки тиску, порушення сну, погіршення зору та слуху, нудота, хворобливі відчуття в ділянці передпліччя та ліктя, оніміння пальців рук.
- Грудний відділ: задишка, дискомфорт між лопатками, епізодичні болі в спині та плечах, порушення роботи щитовидної залози, постійні болі та печіння у грудній клітці.
- Поперековий відділ: збої в роботі травної системи (пронос, запори, геморой), цистит, сечокам’яна хвороба, запалення матки та яєчників, неможливість завагітніти, збій менструального циклу, порушення у сексуальній сфері, біль у спині (особливо при нахилах та поворотах), оніміння пальців стопи, «усихання» м’язів ніг, болі в кульшових суглобах, колінах, стопах, швидка стомлюваність при ходьбі. Найчастіше грижа виникає у поперековому відділі, у верхній його частині.
Діагностика
Головний метод діагностики захворювання – це магнітно-резонансна комп’ютерна томографія (МРТ). З її допомогою лікар визначає точне місце грижі, її розміри та ступінь впливу на нервові закінчення.
Лікування
Людський організм має приголомшливу здатність до самолікування, тому до хірургічного втручання лікарі вдаються тільки в крайніх випадках: операція досить складна. Дуже добрий ефект при грижі дає витяг хребта. Але основним залишається консервативний метод, хоча одужання відбувається нешвидко. Пацієнту призначаються: постільний режим, знеболювання, зняття запалення в ділянці пошкодженого диска, мануальна терапія та/або лікувальний масаж. Якщо стан хворого дозволяє, призначається лікувальна фізкультура, щоб зміцнити корсет.