Ядра римської балісти
Зміст статті:
Наприкінці 1980-х років на кордоні Ізраїлю та Сирії було виявлено кілька кам’яних куль – ядер для балістів, метальних машин часів Римської імперії. З їхньою допомогою на початку нашої ери було зруйновано стародавнє місто Гамла. Усього тоді загинули дев’ять тисяч людей – частина була вбита, а частина кинулася в ущелину, віддаючи перевагу добровільній смерті над полоном.
2024 року хтось невідомий залишив сумку у дворі Ізраїльського музею. У ній лежали два ядра для балістів і записка: «Це кулі для балістів з Гамли. Я вкрав їх у липні 1995 року під час розкопок, і вони не принесли мені нічого, крім неприємностей. Будь ласка, не крадіть предмети старовини!»
Реліквії Помпеї
Згідно з легендами, Помпеї були прокляті богами після того, як деякі святі місця зруйнували римські легіонери. Нинішній доглядач Помпеїв Массімо Осанна отримує близько 100 посилок на рік, у яких утримуються вкрадені звідси туристами реліквії – шматочки мозаїки чи статуй. Майже кожна посилка супроводжується листом, в якому розповідається про ті біди, з якими зіткнулися злодюжки. Один злодій з Іспанії повернув цілих п’ять пакетів артефактів, стверджуючи, що прокляття спіткало всю його родину. Осанна навіть створив експозицію цих предметів під назвою «Те, що я привіз із Помпеїв».
Кільце Сеніціана
Кільце Сеніціана було знайдено у Британії наприкінці 1700 років. Воно дуже велике, важить 12 грамів, має своєрідний дизайн та напис латиною «Сеніціан, живи у світі з богом». Через кілька десятиліть після цього було знайдено давню глиняну табличку, яка мала відношення до кільця. Напис на ній зробив якийсь римлянин на ім’я Сілвіан, який скаржився богу Ноденсу, що його кільце було вкрадено Сеніціаном. У табличці було сказано: «Тому, хто носить ім’я Сеніціана, не буде здоров’я на жодний гран, доки він не поверне кільце до храму Ноденса».
Багатьом ці деталі здадуться знайомими – професор Оксфордського університету і автор-початківець Джон Рональд Руел Толкін був добре знайомий з історією проклятого кільця і використовував її у своєму романі «Володар кілець».
Батіг маорі
Капітан Джеймс Редді Клендон був одним із перших європейських поселенців у Новій Зеландії. Він сприяв діалогу між корінним народом маорі та європейськими колонізаторами, був головою першого банку Нової Зеландії та першим консулом США в країні. Будинок-музей Клендона містить безліч речей та артефактів, багато з яких колись належали племені маорі. Зважаючи на все, злодій, який одного разу забрався до музею, не знав, що всі артефакти маорі несуть прокляття тим, хто неправильно з ними поводиться.
Схожі новини:
Він вкрав батіг маорі, ручка якого була зроблена з китового вуса. Вкрадена річ повернулася до музею через місяць – її особисто передав знайомий злодія, повідомивши, що перед тим ніби відчинилися ворота до пекла. На нього посипалися всі нещастя. Звинувачення злодіїв так і не пред’явили, враховуючи те, що батіг повернувся, а злодій і так уже був покараний якимсь вищим судом.
Різьблення з Єгипту
Невідома людина з Німеччини у 2004 році під час поїздки до Єгипту відколола у гробниці шматок каменю з різьбленням та ієрогліфами. Незабаром шматок повернувся на місце, тільки-но привіз його інший чоловік, бо розкрадач гробниць уже помер. Незабаром після повернення з поїздки чоловіка розбив параліч, почалася мохованка, а за тиждень він помер.
Артефакт був повернений з надією на звільнення душі померлого від прокляття, а також для того, щоб урятувати від можливих нещасть членів його сім’ї.
Камені з поля битви при Геттісберзі
Подібно до наглядача Помпеїв. служителі музею в Геттісберзі (США) отримують десятки посилок на рік, що містять лозини, каміння та інші пам’ятні реліквії, крадені з місця знаменитої битви часів війни за визволення негрів. Посилки супроводжуються листами, в яких горе-злодії скаржаться на нещастя, що звалилися на них, – травми, хвороби, розлучення… Один аматор сувенірів втратив усю сім’ю, будинок і вирушив у в’язницю на дев’ять років за фальшивим звинуваченням. Наглядачі парку тепер попереджають відвідувачів – хоча ви й хочете забрати додому маленький шматочок історії, реліквії все ж таки краще залишити там, де вони знаходяться.
Надгробки цвинтаря Вірджинії.
Цвинтар у шахтарському містечку Вірджинія-Сіті у штаті Невада (США) було збудовано у 1867 році. І тут же почали пропадати кам’яні надгробки. Місцеві жителі забирали їх, щоб використовувати «по господарству» у своїх садах та будинках. Однак у містечку ходять наполегливі чутки, що грабіжників та їхніх нащадків потім обов’язково чатують на нещастя – від фінансових проблем до смерті. Багато хто повертає вкрадені ще далекими предками цвинтарні надгробки, сподіваючись на удачу у справах.
Артефакти індіанців із Бландінгу
З моменту свого заснування мормонами в 1905 році невелике містечко Бландінг у штаті Юта (США) стало відомим розмаїттям артефактів індіанців анасазі. Будучи ще юним, місцевий археолог Уїнстон Херст знаходив тут у 1950-х роках черепки глиняного посуду, наконечники стріл, причому всілякі реліквії просто лежали на землі. До 1960-х років мешканці почали копати глибше, іноді із застосуванням важкої техніки. Херст почав сприймати це як мародерство та осквернення та посварився з багатьма своїми друзями, які стали фанатичними колекціонерами.
У ході рейду ФБР 1986 року у місцевих жителів вилучили понад 900 артефактів. Це дещо сповільнило розкрадання реліквій, але не обсяг їхнього продажу, особливо після появи Інтернету. У 2009 році ФБР провело ще один рейд з пошуку продавців та зберігачів артефактів. Деякі з найбільш видатних громадян були заарештовані за крадіжку предметів старовини, у тому числі брата шерифа і місцевого доктора Джима Реда, який колись супроводжував Херста в його перших експедиціях з пошуку артефактів ана-азі. Ред наклав на себе руки наступного дня, двоє інших місцевих жителів, звинувачених у цій же справі, незабаром наслідували його приклад.
Віганго
Гоху – стародавня громада у Кенії. Тутешні досвідчені майстри вирізають із твердої деревини фігури, які називають «віганго». Вони не лише уособлюють честь мертвих одноплемінників, а й втілюють духи померлих. Віганго цінуються на заході як предмети мистецтва і їх можна продати за високою ціною. Проте вкрадені виганго несуть прокляття, причому задля злодіїв, а самого племені гоху.
Віганго необхідно постійно приносити жертви, і вони ніколи не повинні зникати з місця, де встановлені. Антропологи виявили, що після того, як кілька статуй пропало, плем’я саме цей факт оголосило причиною багаторічної посухи та несподіваних смертей деяких членів громади. Після кількох років пошуків викрадених виганго частина з них була повернута до Кенії. Причому в Гоху їх привезли в залізних клітках – як гарантію, що виганго знову не вкрадуть.
Скам’янілий ліс
У національному парку скам’янілих дерев «Петріфайд-Форест» в Аризоні (США) дуже велика спокуса поживитися сувеніром, бо шматки стародавніх дерев валяються скрізь. Проте багато хто з них туристи потім повертають назад, супроводжуючи посилки відчайдушними листами. Тут навіть видали брошуру з найцікавішими посланнями любителів сувенірів.
«Після повернення додому ми вперше дізналися, що у нашої матері почалася ниркова недостатність». «Щойно ми опинилися вдома, як потрапили в аварію». «У нашому будинку стався вибух газу, і нам нема де жити. Тому, будь ласка, візьміть цей шматок дерева назад, перш ніж у нас станеться ще якесь нещастя…»
Тож прокльони різних культур діють однаково – на викрадачів починають сипатися різні напасті.
